Юрій Дмитрулін: "Катастрофа... Я не знаю, які ще тоді можна було підібрати слова..."

Колишній захисник збірної України Юрій Дмитрулін вважає, що нинішня національна команда здатна пробитися на чемпіонат світу

24 березня у Глазго на Хемпден Парк збірної України має провести півфінал плей-офф кваліфікації ЧС-2022 проти Шотландії. Яким бачиться одне з найважливіших протистоянь року екс-гравцям національної команди, які свого часу брали участь у стикових матчах відбору чемпіонатів світу та Європи?

Сьогодні свій досвід подібних поєдинків (1999 року у плей-офф відбору ЧЄ-2000 у протистоянні зі Словенією 1:2, 1:1) згадав екс-захисник головної команди країни Юрій ДМИТРУЛІН.

- Юрій Михайлович, у матчах плей-офф ЧЄ-2000, отримавши у суперники команду Словенії, збірна України вважалася фаворитом. Чи це могло позначитися на настрої перед протистоянням? 

- Думаю так. Тоді всі почали приписувати збірній України перемогу та вихід на чемпіонат Європи. Наша команда готувалася з усією відповідальністю, але розмови, які точилися навколо цих зустрічей, лише заважали повноцінній роботі.      

— У виїзному поєдинку перший тайм був повністю за збірною України. Чому у другій половині гри все перекинулося з ніг на голову? 

- Вивчаючи суперника, ми розуміли, що буде дуже складно. Можливо, спочатку словенці нас побоювалися, тому й вибрали вичікувальну тактику. Не знаю чому, але у другому таймі гра повністю перекинулася і в тактичному, і психологічному плані.

- Багато хто нарікав на упередженість арбітра, який у другому таймі видалив спочатку Дмитра Парфьонова, а потім Андрія Гусіна.

— Мені зараз важко згадати, за що видаляли наших футболістів, але сам факт не додавав команді впевненості. І самі розумієте, що закінчувати матч у дев'ятеро теж дуже непросто…

- Другий гол у ворота збірної України згадують і досі. Морально це вбило команду?

— Навіть понад 20 років можу сказати, що ні. Так, Саня Шовковський помилився, прикро, але це гра, і кожен може припуститися помилки. Футбол – це командний вид спорту, і відповідальність за результат несе весь колектив. 

— Перед грою у відповідь у Києві, який був настрій у збірної?

— Все було нормально, настрій був надзвичайний, але снігопад певною мірою сплутав нам карти. Я не хочу, щоб це виглядало як якась відмовка, але це вплинуло на якість передач, якість відбору.  

— Подейкують, що перший тайм домашнього матчу зі Словенією був одним із найгірших у збірної України за історію. В атаці нічого не виходило.

— Збірна Словенії приїхала до Києва, маючи один м'яч у запасі, тому не дивно, що суперник повністю закрився, розраховуючи на якусь контратаку. Як нам дозволяли, так ми грали. 

- Забивши такий потрібний гол на 61-й хвилині, збірна України відійшла до своїх воріт. Чи була ця вказівка ​​наставника Йожефа Сабо?

— Чесно, я не пам'ятаю, щоби була така команда від тренерського штабу. Просто так складалася гра, не більше.

— Словенці в результаті забили свій гол, і збірна України пролетіла повз чемпіонат Європи. Які думки вас завітали після фінального свистка?

— Катастрофа, шок, розчарування… Я не знаю, які ще можна підібрати слова, коли ти розумієш, що путівка на великий форум вислизнула з рук. Ми вважалися лідерами, проте, на Євро поїхали словенці. 

- Протистояння зі збірною Словенії, чи було найболючішим у вашій футбольній кар'єрі?

— Одним із — так точно. Хоча для мене не менш образливою була поразка від Баварії у півфіналі Ліги чемпіонів навесні 99-го. Або, скажімо, відбірковий турнір Євро-1996 (U-21), коли ми в останньому турі програли збірній Італії (1:2) та не потрапили до фінального турніру. Але знову ж таки, ніхто нікого не звинувачує, такий футбол, який, як і повсякденне життя, складається з позитивних і негативних емоцій.   

- Що скажіть про нинішні перспективи збірної України пробитися на ЧС-2022?

- Для початку потрібно виграти у Шотландії, щоб пробитися у фінал плей-офф. Я вірю у тренерський талант Олександра Петракова. Це кваліфікований наставник, який з нічого може зробити цукерку. До того ж потенціал нашої збірної дає привід з оптимізмом говорити про майбутні битви.

Сергій ДЕМ'ЯНЧУК

Олександр Головко: «Після повернення із Загреба Лобановський влаштував прочухана»

Стрічка новин