Віталій Миколенко — про Бенітеса, конкуренцію в Евертоні, спілкування з Ярмоленком та Зінченком

04.01.2022 14:02
Категорії: Новини

Новоспечений захисник англійського Евертону Віталій Миколенко розповів про свій трансфер із київського Динамо.

У перший день нового року футболіст збірної України Віталій Миколенко змінив Динамо на Евертон. А напередодні переходу він дав прощальне інтерв'ю клубному ТБ. Деякі цікаві фрагменти з нього опублікував офіційний сайт Динамо.

— Ходять чутки, що ти найняв найдорожчого репетитора англійської мови Андрія Ярмоленка. Скільки б ти був готовий платити за заняття з ним?

— Я навіть не знаю, чи добре він знає англійську (посміхається). Сподіваюся на це. Півтора року тому він казав, що йому складно. Сподіваюся, що він мені допомагатиме й відповідатиме на мої дзвінки, коли мені буде складно.

Як узагалі склалася вся ця історія з трансфером до Евертону?

— Я дізнався про інтерес 12 грудня, після гри із Зорею. Мені сказали, що мені потрібно бути наступного дня в клубному офісі й що, можливо, буде пропозиція. Я навіть не знав, який клуб. Коли запитали, чи маю англійську візу, я зрозумів, що це англійський клуб.

Коли я приїхав, Ігор Суркіс навів мені приклад своєї дочки. Він сказав, що я йому як син, і мені вирішувати — чи залишатися в Динамо, здобувати трофеї та отримувати гідну зарплату. «Але якщо ти готовий, то скажи це, і ми далі вестимемо переговори», — сказав він. Я відповів, що не знаю, чи я готовий, але я дуже хочу. А бажання — це, напевно, найважливіше у футболі та загалом у житті. Коли Ігор Михайлович сказав мені: «Ти мені як син», — я замислився. Сльози були потім уже, коли була розмова між президентами двох клубів, і все погодили. Було багато чуток, і спершу я не вірив, що це може бути зі мною.

Мені мої батьки, дівчина говорили, що це як у кіно. І коли все погодили, я сів у машину й заплакав. Мені додому їхати 40 хвилин, і, мабуть, хвилин 30 я плакав. Зателефонував батькам дівчини, поплакав ще з ними, а потім ще сам плакав. Складно пояснити почуття — я був дуже радий, і водночас було дуже страшно.

Не боїшся конкуренції?

— Я для того туди й їду, щоб зростати в професійному плані та вчитися в такого конкурента, як Люка Дінь. Ми перетиналися з ним, граючи за збірні. Це великий крок і великий успіх, що я вчитимуся й на рівних тренуватимуся з такими футболістами.

Що можеш сказати про свого нового наставника, знаменитого Рафаеля Бенітеса?

— Я з ним спілкувався й можу сказати, що це дуже позитивна людина. Максимальний позитив та максимальна простота у спілкуванні. Це всі люблять.

Як відбулася ваша перша зустріч?

— Вона почалася з фрази: Hello! Nice to meet you! Ми снідали з агентами на базі Евертону, Бенітес прийшов уже після сніданку. Він пояснив, які вимоги в команді, як вона грає, яких помилок припускаються захисники, яких не можна допускати — про все коротко. Потім ми ще сфотографувалися, і він сказав, що чекає на мене в команді.

Які в тебе перші враження від інфраструктури Евертону?

— Це топ! Іншими словами не описати. Усе настільки продумано для футболістів, персоналу, для роботи… Аж до того, що з роздягальні, з масажної кімнати ти можеш вийти на три поля. Є й манеж для розминки, і тренажерний зал — усі умови для зростання.

Чи радився перед трансфером з українцями в АПЛ Зінченком і Ярмоленком?

— З Ярмолою спілкувався відразу. Із Санею Зінченком зідзвонилися одразу після підписання. Говорили на тему житла, побутових питань, адже Ярмоленко живе в Лондоні, а Саня набагато ближчий до Ліверпуля. Ми навіть обговорювали, що можемо жити неподалік. Він живе біля Манчестера в бік Ліверпуля.

Як ти вважаєш, Дубінчак готовий замінити тебе на позиції лівого захисника?

Звісно, ​​готовий. Напевно, некоректно мені говорити про мого конкурента у збірній. Я дуже багато з ним пограв, коли був центральним захисником у юнацькій команді. Вважаю, що це топ-захисник.

Як згадуватимеш період кар'єри в Динамо? Що згадується насамперед?

Напевно, перш за все — усі виїзди, коли ти вже їдеш після переможної гри, відчуваєш розслабленість. Також заїзди на базу. Останнім часом ми заїжджаємо на базу рано — о XNUMX, а тренування ввечері. І команда весь час разом, усі спілкуються. Багато моментів, які можна згадувати та згадувати, але не можна розповідати.

Як би ти подякував Динамо кількома словами?

Спасибі за любов до мене, за розуміння. Я згадував усіх людей, кому я вдячний, міг би їх перерахувати. Для мене важливою є не лише команда, а й люди, які поряд із командою. Усі люди, які працюють на базі, усі люди, які працюють на базі на Нивках, в академії. Тітка Наташа, тітка Іра — офіціантки, тітка Оля – покоївка. Ті люди, які нами опікувалися та виховували нас...

Чи було прощання з командою?

Мене дуже засмутило, що я не можу нормально попрощатися, оскільки команда у відпустці, і всіх зібрати нереально. Але я розмовляв із хлопцями, що це можна перенести на кінець весни, коли буде фініш сезону.

У Ліверпулі вже почали робити з футболіста збірної України Віталія Миколенка зірку: докази

Стрічка новин