Сергій Дірявка: «Склавши присягу, але футбол не залишивши»

Фото Сергія Козина

Колишній капітан збірної України Сергій Дірявка дав ексклюзивне інтерв'ю нашому сайту.

- Сергію Георгійовичу, як змінилося ваше життя за чотири місяці війни?

— Воно відбуватиметься в ожиданні нашої победи. Мабуть, це все, що я можу сказати у ситуації, коли розумієш, що зовсім поруч знаходиться ворог. Маючи такого сусіда, рано чи пізно ми прийдемо до схеми Ізраїлю, де кожен громадянин країни має мати мінімальні навички військової підготовки. Наразі я, можна сказати, проходжу курс молодого бійця.

- Ви вступили до лав ЗСУ?

- Ні. Я уклав угоду з підрозділом територіальної оборони у своєму рідному Дніпрі та склав присягу. Хочу зауважити, що нічого героїчного в моєму вчинку немає. Просто є бажання навчитися тримати оружня в руках, отримати деякі знання у сфері тактичної медицини тощо. Наш інструктор розповідав, що кількість жертв після теракту в Краматорську була б на 40% меншою, якби люди вміли надавати першу медичну допомогу.

- Своєї години ви проходили строкову службу в збройних силах?

— Хіба що на футбольних полях (посміхається). Тепер налагоджу згаєне.

- Яке місце у вашій житті зараз посідає саме футбол?

— Перефразовуючи вислов із відомого фільму, можу сказати одне: «Все минуще, а футбол вічний». Треную дітей. Дуже багато дітлахів повертаються до своїх домівок.

Крім того, нещодавно я очолив Центр ліцензування АФ Дніпропетровської області. Вдячний за таку довіру з боку керівника нашої обласної асоціації Віктора Андрухіва. Мені дуже допоміг керівник Центру ліцензування УАФ Валерій Шамардін, якому мою кандидатуру рекомендував Микола Павлов.

- Цікаво?

- Дуже. Для мене це новий виклик. Ми навчаємо за курсом С-диплому, але в нещодавньому випуску були такі гравці збірних команд України, як Богдан Шуст, Артур Карноза, а також чинні футболісти УПЛ.

Скоро розпочнеться новий курс навчання. Заняття проводяться в режимах он-лан та оф-лайн. Плануємо підключити авторитетних спікерів серед дипломованих фахівців, які досягали чималих висот у футболі. Для мене самого це процес навчання.

- Наприкінці літа стартує новий футбольний сезон в Україні. Ваше ставлення?

— Скажу відверто — найменше в цій ситуації я хотів би бути на місті наших керівників. Бо головне — це життя людей. Взяти на собі відповідальність за проведення чемпіонату — дуже сміливий почин. Я не знаю всіх нюансів та деталей, але впевнений, що керівництво нашого футболу впорається з організаційними питаннями.

- Багато хто вважає, що УПЛ без легіонерів легко виграє Динамо. Ви теж такої думки?

— Не став би поспішати з прогнозами. Особливо такої години. Більше того, на місце головного конкурента «Динамо» поставлю не стільки «Шахтар», скільки не чужий для мене «Дніпро-1», де планується масштабне перезавантаження. Виділив би також Ворсклу. У Полтаві дуже ефективно попрацював Юрій Максимов, але Віктор Скрипник може надихнути команду на ще позитивніший результат.

— Що скажете про останні виступи збірної України?

— Тільки одне — я пишаюся нашою національною командою. У матчі з Вельсом їй просто не пощастило. Можливо, дуже багато емоцій було втрачено після перемоги над Шотландією, але це тільки моє припущення. Хай там як, за гру, за віддачу я дуже вдячний нашій збірній.

- Кого можете виокремити у її складі?

- Мій фаворит - центральний захисник Ілля Забарний. Як на мене, за одну з двох позицій у центрі захисту збірної України можна не хвилюватися щонайменше років 10. На мою думку, у нас дуже багато талановитої молоді, і останні виступи збірної U-21 це доводять. Бажаю нашій молодіжці потрапити на Євро, команда з такою симпатичною грою цього заслуговує.

- Ви згадали про повернення дітей з-за кордону, але найкращі з них можуть там залишитися надовго, а за якусь годину взагалі отримати німецькі, іспанські та італійські паспорти. Як з цим боротися?

— На жаль, на це дуже важко вплинути — це особистий вибір кожного хлопця та його батьків. Сподіваюся на патріотизм наших дітлахів. У нас дуже сильна держава і захищати її кольори – велика честь. Втім, що б не сталося, в Україні вистачає талановитих футболістів.  

— Під час нашої останньої розмови ви наголошували на повній ізоляції російського спорту. Білоруських спортсменів це теж стосується?

— Скоріше так, чим ні. Можливо, не надовго, але доки там ведуть якусь підвійну гру, маневрують, припинити виступи теж потрібно. Люди, які мовчать, підтримують війну. Для мене це однозначно. Мене вразило інтерв'ю колишнього російського футболіста Ігоря Денісова, який засудив дії своєї країни. Тож яку ви побачили реакцію?

- Взагалі ніякої.

— У тому й річ! Його побоялися навіть засудити, а про підртимку я взагалі не говорю. У цьому полягає вся суть російських спортсменів, яких страх перетворив з атлетів на справжніх істот. Не бачу тими для розмови з цього приводу. Лише сподіваюся, що шлях на міжнародні турніри закрито для росіян надовго.

Євген ГРЕСЬ

Сергій Дірявка: «Це навіть не війна — це якась бійня…»

 

 

Стрічка новин