Сергій Вакуленко: «Після закінчення сезону хотів би повернутися до рідного міста…»

Український півзахисник Арарат-Вірменії Сергій Вакуленко підтримує контакт із деякими українськими клубами

У чемпіонаті Вірменії на даний момент виступає чотири українські футболісти. Найдосвідченішим із них є Сергій ВАКУЛЕНКО, який пройшов усі етапи розвитку у юнацьких збірних країни, і за плечима якого понад 100 матчів у вітчизняній Прем'єр-лізі. У складі Арарат-Вірменії гравець виступає вже два роки. Більше того, йому вже довіряють капітанську пов'язку.

— Сергію, у Вірменії ти затримався вже на два роки — чи слово затрималося тут недоречно?

- Як подивитися. Після успішних виступів зі мною продовжили контракт, тож я й залишився в Єревані. Тут у мене непогані умови взагалі ніяких проблем.

— Ти виїхав з України до чемпіонату, який, м'яко кажучи, поступається вітчизняному. Чому так?

— Після Карпат у мене з'явився хороший у фінансовому плані варіант у Вірменії, причому була можливість спробувати свої сили в єврокубках, нехай лише й у кваліфікації Ліги чемпіонів та Ліги Європи. До того ж, вдалося стати чемпіоном Вірменії.

Коли я переходив до Арарат-Вірменії, то теж думав, що першість буде слабкою за рівнем, але мої припущення були помилковими. 

— В українській Прем'єр-лізі Арарат-Вірменія міг би претендувати на роль середняка?

- Вважаю, що цілком. За 8-11-і місця ми могли б боротися.

— Що є у чемпіонаті Вірменії, чого немає у нас?

— (Після паузи.) Немає таких великих переїздів на гостьові матчі, оскільки багато з Єреванів. І те, що у чемпіонаті Вірменії 10 команд, ми граємо у чотири кола.

— Який найважливіший суперник?

— Немає такого, якими, наприклад, в Україні є Динамо та Шахтар. Хіба що Арарат, тому що назви схожі (усміхається).

- У тебе контракт до червня 2022 року. Що далі?

- Подивимося. Я, до речі, пообіцяв допомогти Арарат-Вірменії, знову стати чемпіоном, а потім планую повернутися на батьківщину. Кожне трансферне вікно маю варіанти. Але я так розумію, що стоїть питання у компенсації. Наразі небагато клубів в Україні можуть дозволити собі покупки. Тим не менш, я розмовляю з деякими вітчизняними клубами щодо продовження кар'єри.

— Дзвоню тобі ще й тому, що збірна України зіграє з вірменами в Лізі націй. Що скажеш про цього суперника?

— Вірмени — палкі люди. Тому не дивно, що ця збірна бойова з характером. Зрозуміло, то їхня головна зірка — Генріх Мхітарян. Є в команді представники іспанської Прімери, німецької бундесліги, російського чемпіонату. Втім, у збірної України кваліфікація футболістів вища. Синьо-жовті у будь-якому стані мають обігравати цього опонента. Головне, щоб не сталося недооцінки. Але я не думаю, що це станеться з огляду на які клуби виступають українські збірники.    

— До речі, а у чемпіонаті України за кого зараз переживаєш?

— Не скажу, що переживаю, але стежу за колективами, де працюють наставники, які свого часу мене тренували. Зокрема, Металіст 1925 року очолює Валерій Кривенцов. Це команда Харкова, звідки я родом. Хочу, щоби цей колектив був на ходу. Напевно наступного сезону і Металіст вийде в Прем'єр-лігу. У мене є міні-мрія. Я з 15-ти років, відколи поїхав до Шахтаря, постійно виступаю за межами свого міста, тому хотілося б пограти і вдома (посміхається).

— Це натяк на те, що ти можеш опинитися у «Металісті 1925» чи «Металісті»?

- Подивимося. Не хочеться поки що загадувати, у мене чинний контракт з Арарат-Вірменія і я хочу відпрацювати його якісно.

Сергій ДЕМ'ЯНЧУК

Андрій Близниченко: «Вернидубу я виявився непотрібним»