Сергій Мізін: «У Поліссі мені треба було інакше розставляти пріоритети»

20.01.2022 18:05

Нетривалим виявився період відносин із Поліссям в одного з найкращих півзахисників в історії українського футболу Сергія Мізіна. Наприкінці 2021 року футболіста, який забив більше 100 голів і заробив той самий штрафний у Москві для Андрія Шевченка в матчі національних збірних України та Росії, запросили до житомирського клубу на посаду селекціонера, а вже на початку 2022-го попрощалися з ним.

— За всю мою кар'єру — гравця, а потім тренера та керівника — уперше стикаюся з такою ситуацією, — розповідає Мізін. — Надто стрімко все трапилося — за якийсь місяць.

— Що пішло не так?

— Я так і не зрозумів, намагаюся розібратися. Давайте згадаємо передісторію. Полісся в першій частині сезону не дуже вдало, м'яко кажучи, провело комплектацію. Уся країна розуміє, що дев'яте місце в першій лізі явно не відповідає обсягу коштів, які Геннадій Буткевич витратив на команду. І ці помилки в підборі кадрів треба було виправити та усунути на майбутнє.

Рішення створити клубну селекційну службу було правильним. Можливо, тренерському штабу це не дуже сподобалося. Але в тренерів свої завдання, у селекціонерів — свої. І з Юрієм Калитвинцевим ми нормально спілкувалися — знайомі вже чверть століття.

За ідеєю, клубна селекційна служба має виважено шукати футболістів, аби мінімізувати можливість помилки. Для цього потрібен час, але нинішньої зими Поліссю потрібно було виправляти літні прорахунки без особливого розгойдування.

— Ви ж провели унікальні збори футбольних агентів, які мали допомогти з вирішенням кадрових питань...

— Збори справді унікальні — аналогів такому не пригадаю. Про Полісся кажуть, що це команда одного агента, а ми хотіли показати, що відкриті для всіх. Думка гарна.

Фото polissyafc.com

Однак після цих зборів, про які дізналася вся Україна й не тільки, потік футболістів, яких різні люди — агенти, напівагенти — пропонували для розгляду в клуб, збільшився разів у XNUMX.

Причому ми просили кандидатів на позицію, умовно кажучи, правого захисника та нападника, мені ж надсилали абсолютно всі позиції. Одного футболіста уважно проаналізувати — витратити кілька годин. Вивчити статистику, кар'єру, переглянути відео дій, порівняти з тими гравцями, які є в нас, зробити висновки. А мене буквально засипали десятками профайлів, які не можна ігнорувати, бо агенти скаржитимуться керівництву. Дивився гравців цілодобово.

При цьому треба було вести свої розробки — шукати футболістів, теж аналізувати. Цій частині роботи довелося приділяти менше часу. Можливо, в цьому була моя помилка. Потрібно було інакше розставляти пріоритети. Хоча новачків, яких Полісся підписує цієї зими (Кисленко, Вакула), я переглядав і давав щодо них свій висновок.

— Системності у кадровій політиці Поліссю бракує?

— Усе покращується. Нові керівники клубу — люди серйозні. Із футбольними нюансами вони знайомляться — поступово, але ґрунтовно. Формується вектор розвитку, щоб не було шарахань із боку в бік. Узимку почали приділяти особливу увагу вихованцям житомирського футболу — міського та обласного, яких планується повертати до Житомира. Яскравий приклад — Вакула, хлопець родом із Бердичева.

Але поки що так — є шорсткості, процес комунікації між тренерським штабом та селекційним відділом тільки вибудовувався. У тій самій Олександрії, де я працював раніше, усе було чіткіше. Але там і структура була сформована давно, у Полісся все попереду.

— До речі, про Олександрію. Точніше, про її колишнього головного тренера Володимира Шарана...

— Йдеться про моє нібито інтерв'ю, де я говорю, що завжди поряд із ним?

— Саме так.

— Це були фрази, вирвані з контексту. Кому й навіщо це треба було робити? Розповідаю, як усе було. Перед Новим роком ми командою ветеранів проводили виставковий матч у манежі ФК Лівий берег у Києві. Тренер — Леоненко, у складі — Саленко, Хацкевич, Коновалов, Яремчук, Мороз, Зав'ялов, Пінчук, Алієв та інші. Перед грою в роздягальні, під час гри біля кромки поля й після гри на камеру записував усе, що відбувається, наш молодий відеоблогер. Задавав питання, половина яких мала жартівливий характер, отримував такі самі відповіді.

Атмосфера була розслаблена, передсвяткова, легка. Мене запитали про те, як поживає міг друг Шаран, і я відповів. Навздогін отримав питання, чи спілкуюся я з ним постійно, і теж відповів. І все. А потім раптом після Нового року мені кажуть, що вийшло моє інтерв'ю, де співробітник Полісся мало не розписується в любові до Миная.

— Це могли розцінити як виклик...

— Не виключаю такого. А може, хтось подав це так, що Шаран, з яким я працював в Олександрії, робив мені пропозицію відновити нашу співпрацю в Минаї.

— І це могло бути?

— Звичайно. Адже він насправді розмовляв зі мною на цю тему на початку січня — незадовго до Різдва. Я подякував за пропозицію, але відмовився. Я ж тоді в Поліссі працював. Хто знав, що за два дні зі мною прощатимуться?

— Зате тепер можна було б повернутися до цієї розмови...

— Я звик відповідати за свої слова, маю свої принципи.

— Образа на Полісся залишилася? АТБ до чорного списку не внесено?

— Навпаки, почав частіше ходити. Шкода, звичайно, що не встиг розгрести завали із чорнової роботи та зайнятися формуванням цілеспрямованої селекції у клубі. Із цієї ситуації я зробив свої висновки, по-новому глянув на деяких людей. Радий, що вдалося познайомитися з такою солідною людиною, як Геннадій Буткевич. У нього дуже серйозні амбіції — просто брила. Сподіваюся, Полісся в другій частині чемпіонату зуміє виправити всі помилки й довести, що гроші власника були витрачені не дарма.

Андрій КУДИРКО

Кінець фарм-клубів в Україні? ФІФА різко змінив правила оренди гравців

Стрічка новин