Півзахисник київського Динамо Беньямін Вербич розповів про повернення до столиці України та про адаптацію до Легії
Офіційний сайт київського Динамо опублікував інтерв'ю зі словенським півзахисником столичного клубу Беньяміном Вербичем.
- Беньямін, що відчуваєш після повернення до Динамо?
- Я дуже сумував за хлопцями, за Динамо. Радий був повернутися, побачити всіх майже через півроку. Усі пам'ятають, як ми розлучилися, і тому було ще емоційніше, коли зустрілися. Радий знову працювати з ними, з нетерпінням чекаю на матчі. Я був радий бачити всіх, сподіваюся, вони теж були раді мені. Добре, коли ти почуваєшся, як удома.
– Чи правда, що тобі складно було адаптуватися в Легії, бо ти був у думках з Україною, з Києвом?
- Звісно, перший місяць був важким. Особливо коли був матч «Легія» – «Динамо», я побачив усіх пацанів і знав, як вони страждають, бо багато їх близькі у небезпеці. Було незвично грати за іншу команду. У думках я завжди був із «Динамо». Я радий повернутись сюди.
– Багатьох зворушив момент, коли ти заплакав, обійнявши Дениса Бойка…
- Було важко на душі, звучала гарна пісня після гри, і я тоді подумав, що, можливо, востаннє зіграв за «Динамо». Але все склалося інакше, я повернувся до Динамо, Україна дуже багато мені дала, і я хотів відплатити їй. Тому я намагатимусь допомогти Динамо вийти в Лігу чемпіонів.
- Містер з тобою вже спілкувався після твого повернення?
- Звичайно, ми розмовляли з ним навіть коли я закінчував сезон у Легії. Говорили про те, коли збори розпочнуться. Мені комфортно працювати під його керівництвом, адже я знаю його тренерську майстерність. Як кожен гравець.
– Вашу дружбу з Томашем Кендзерою не порушило те, що ви грали за польські клуби, що змагаються?
- Ні, ми допомогли одне одному як могли. Потім телефонували майже щодня, розмовляли. Вони виграли чемпіонство, а ми ні. Тож Томаш краще провів ці три місяці. Тепер знову разом, навіть мешкаємо в одній кімнаті. Нудьгували один по одному, тепер є про що поговорити.
– Що ти хотів би сказати українцям, воїнам, які захищають Україну?
- Тримайтеся, ми з вами. Ми, як зможемо, допоможемо вам перемогами на футбольному полі. Ми на полі виграємо, а ви там.