Микита Каменюка: «Першим в збірній мене зустрів Андрій Пятов»

Капітан Зорі в інтерв'ю КОМАНДІ 1 розповів про завершення кар'єри і згадав перші кроки у футболі Каменюка - Микита, ви завершили кар'єру гравця. Хто найбільше вплинув на це рішення? - Рішення приймав я, але ми з клубом обговорювали подальше майбутнє. Потім з сім'єю обговорили і прийшов до рішення продовжити роботу в Зорі вже в якості початківця тренера. - В останньому матчі з Десною ви на поле так і не вийшли. Чому Віктор Скрипник не дав вам можливості попрощатися з великим футболом? - У цьому нічого такого, тому що уболівальників тоді на трибунах все одно не було, вони були за стадіоном. Ми так домовлялися з тренерським штабом. Радий, що команда знову зійшла на п'єдестал, а Зоря знову з медалями. Я так і хотів піти. У тому, що не вийшов на поле з Десною, нічого страшного немає, тому що і так за кар'єру зіграв досить багато матчів. Прощальний матч не головне. Важливіше, що команда завершила чемпіонат з бронзовими медалями. - З Віктором Скрипником Зоря в чому зуміла додати в нинішньому сезоні? - Думаю, про це можна судити по нашій грі і результатам. Зоря до останнього туру боролась за призові місця. До команди була прикута багато уваги з боку ЗМІ та вболівальників. Думаю, це сама краща оцінка роботи тренерського штабу. - Ви як досвідчений футболіст і капітан можете пояснити, чому Зоря не захотіла поборотися за друге місце в УПЛ і місце в Лізі чемпіонів? - Ми могли і на четверте місце замахнутися (посміхається), і на друге. У матчі з Десною я сидів на лавці запасних, телефону у мене не було, щоб дізнатися рахунок матчу в Києві. Тільки на 85-й хвилині хтось із уболівальників прокричав, як проходить гра Динамо. Але повідомляти про це футболістам не варто, тому що ще до матчу вони виходили на поле з думками тільки про те, щоб виграти. Але матч з Десною теж складався складно, ми програвали 0: 1. Було важко, але вдалося зрівняти рахунок. Думаю, в нинішньому сезоні Зоря була однією з найбільш безкомпромісних команд, тому ми не грали на нічию з Десною. - Що чекає Зорю в єврокубковому сезоні? - Предсезонка покаже, як команда підготувалася. Але я впевнений, що хлопці, які завойовували бронзу, дуже хочуть зіграти в груповому турнірі Ліги Європи. Деякі на такому рівні ще не іралі, але є амбіції довести свою майстерність. Ми маленький клуб, але пишаємося собою і своїми досягненнями. Упевнений, хлопці добре виступлять в Лізі Європи. - Ви пам'ятаєте свій перший матч на професійному рівні? - Так, я грав в Авангарді з Ровеньків. Ми виступали в другій лізі, тренер був Анатолій Куксов. Я тільки закінчив школу, і в 2002 році дебютував в команді в матчі в Харкові. Це було дуже круто. - Який у вас запам'ятався найбільше матч в кар'єрі? - Самий останній, і не той, в якому я виходив на поле, а проти Десни, в якому ми стали бронзовими призерами. За емоціям поки що цей поєдинок хочеться виділити. - Чи є поєдинки, які хотілося б стерти з пам'яті? - Все, що зіграли, це все досвід. Тому головне було зробити висновки і рухатися далі.   Каменюка - Коли останній раз в Луганську грали, пам'ятаєте? - Матч з Маріуполем. Ми виграли 3: 0, а потім останні дві гри чемпіонату завершували вже поза рідного дому. Пам'ятаю, домашній матч з Шахтарем проводили вже в Черкасах. - Були у вас в кар'єрі моменти, коли можна було виїхати грати до Європи? -- Здається ні. Треба про це запитати у керівництва клубу. - Чим запам'ятався виклик в збірну України? - Збірна - це команда, в якій збираються кращі гравці країни. Була гордість, було приємно опинитися в компанії найкращих. Враження залишилися тільки позитивні. Було добре ставлення. Все було на позитивній хвилі. Була розмова також з Михайлом Фоменко. Але нічого особливого, робочі моменти. - Хто перший зустрів в національній команді, пам'ятаєте? - Так, це був Андрій Пятов. Сказав, що ми знаємо тебе і раді бачити в команді. Побажав удачі і не хвилюватися. - Ви працюватиме тренером в структурі Зорі. Хто для вас є тренерським еталоном серед європейських наставників? -- Юрген Клопп. З ним, звичайно, не спілкувався, але по ТБ-зображенні найбільше симпатизує його поведінку, вчинки. Подобається, як Ліверпуль грає в сучасний футбол. Також подобається робота Антоні Конте. - Ви будете жорстким тренером або демократом? - Ще не знаю, адже я тільки починаю цей шлях. Поки що шукаю себе в цій професії і прекрасно розумію, що мене чекає. Дуже хочеться, щоб було видно плоди роботи і в першу команду потрапляли хлопці з молодіжної команди. - Хто стоїть за спиною ваших успіхів в домашньому тилу? - Звичайно, це моя сім'я. Моя дружина, діти, батьки і друзі. Я всім шалено вдячний за підтримку і віру в мене. Без них я б нічого не досяг. Навіть коли приходиш додому в поганому настрої після поразок, близькі завжди підтримували. Потім, коли виходив на поле, намагався віддячити їм гарною грою. Андрій ЛЕОНЧУК

Інтерв'ю з минулого. Андрій Біба: «Більшість з нас були« важкими підлітками »

 

Стрічка новин