Мій шлях на Євро. Андрій Пятов: «Роналду був того дня без настрою»

У нашій новій рубриці футболісти збірної України згадують свій шлях із командою на майбутній чемпіонат Європи

Напередодні великого міжнародного форуму, на якому буде представлена й ​​національна збірна України, ми відкриваємо нову рубрику - Мій шлях на Євро. Першим героєм проєкту, як і личить, став капітан нашої команди, голкіпер донецького Шахтаря Андрій Пятов, який був одним із найкращих гравців синьо-жовтих у відбірному турнірі. А може, і найкращим...

«Андрій Шевченко відразу зарядив нас упевненістю»

- Для мене це Євро може стати третім у кар'єрі, і я з упевненістю можу сказати, що сам шлях на форум цього разу був набагато яскравішим, ніж у двох попередніх випадках, - каже Андрій Пятов. - Усе-таки 2012 року ми брали участь у турнірі в якості приймаючої сторони, а за чотири роки потрапили на чемпіонат через плей-офф, посівши в групі лише третє місце. А тут - стали першими! Причому в групі із чинними переможцями континентальної першості на чолі з Кріштіану Роналду. Нам вдалося пройти цей цикл без жодної поразки, хоча після жеребкування в це мало хто вірив. Журналісти та експерти пророкували нам боротьбу за друге місце, а хтось і зовсім радив чекати плей-офф, куди ми вже потрапили завдяки перемозі у своїй групі Ліги націй. Факт цей, до речі, нам теж почасти допоміг. Не було такого сильного психологічного тиску. Ми розуміли, що якщо раптом щось піде не так, у нас є запасний аеродром. Розуміли, але вголос про це не говорили, тому що тренерський штаб на чолі з Андрієм Шевченком налаштовував тільки на максимальний результат, і ми йому повірили. Така зарядженість із боку наставника передалася команді. Ментально ми були готові до вирішення серйозного завдання.

«У Лісабоні було 40 подач і 20 стандартів»

Проти нас був, узагалі-то, і календар матчів. Усе-таки починали ми зі спареного виїзду, розуміючи, що в Португалії доведеться віддати багато сил, і поєдинок в Люксембурзі легким не буде. Звичайно, комусь може здатися, що без везіння тут не обійшлося, але для досягнення такого результату було виконано багато роботи. Наші тренери буквально по поличках розклали гру португальців, ми знали всі їхні атакувальні перешикування та чітко збудували оборону з хорошою підстраховкою. Це збоку можна сказати - грали, наприклад, за такою-то схемою. Але за кожною з них стоїть купа нюансів, а сьогодні у футболі все саме й вирішують деталі.

У Лісабоні багато хто з уболівальників бачив мої відбиті удари, хоча я нічого особливого не робив - просто ловив свої м'ячі. Набагато складніше було керувати захисниками, підказувати їм. Пам'ятаю, ми заганяли суперника на фланги, дозволяли йому робити багато подач. У вас на сайті я потім бачив статистику і був просто вражений - у португальців виявилося 40 флангових передач і 20 стандартних положень. Багато з них були, звичайно, не надто небезпечними - можна сказати, запланованими. Але коли доводилося грати на перехоплення, на виходах, було, повірте, не простіше, ніж відбивати м'ячі. Та й били португальці, здається, частіше за все із середніх і дальніх дистанцій. Особливо старався Кріштіану Роналду, який у кінці матчу був дуже злий. І на себе, і на партнерів. Уже й не пам'ятаю, хто з ним тоді помінявся футболками.

«Добре, що не пішов на той штрафний у Люксембурзі»

Було помітно, що перед вильотом у Люксембург тренерів непокоїли тривожні думки. Усе-таки команда віддала стільки сил, усі хлопці повністю виклалися, потрібно було правильно відновитися. Та й суперник - зовсім непростий. Останніми роками фраза про те, що сьогодні всі навчилися грати у футбол, звучить не заради красного слівця. Повірте мені на слово. Особливо це стосується рівня збірних. Це раніше складно було знайти відео якогось матчу, а зараз відкритий доступ навіть до деяких тренувань. Плюс стажування - будь ласка, їдь куди хочеш. Італійський, англійський або іспанський футбол - такого вже немає. Практично в кожній країні працюють іноземні фахівці, які вміють розбирати ігри й готувати футболістів. У тому ж Люксембурзі зараз виступають виконавці з Динамо й Ворскли - і це дуже хороші гравці. У минулому сезоні люксембурзький Дюделанж узагалі потрапив до групового раунду Ліги Європи - ось вам і показник. Згадайте, як ми грали в Люксембурзі 2014 року. Там за рахунку 0: 0 було два виходи сам на сам, в одному з епізодів мене виручила стійка...

Тож легкої прогулянки в команді не чекали. Налаштовувалися на складний матч. Так і вийшло, хоча ми й подумати не могли, що все вирішить автогол на третій компенсованій хвилині. Добре пам'ятаю той штрафний. У мене навіть думка промайнула - піти вперед. Але я вчасно зупинився, адже ми не програвали, а одне очко - це не нуль очок. Після цієї перемоги ми з хлопцями жартували: із таким, мовляв, фартом тепер просто зобов'язані їхати на Євро. Хоча ще раз повторю, що все це стало наслідком копіткої роботи нашого тренерського штабу й футболістів. Мені як воротарю іноді доводиться підганяти партнерів, але в цьому відбірному циклі все було навпаки. Дивлячись на те, як гравці гарують на полі, як б'ються, я просто не мав права їх підводити. У нас і раніше вистачало бійців, але тут боролася вся команда - саме як команда. Граючи при цьому в хороший футбол.

«Довелося вгадувати, як саме будуть діяти серби»

Домашній матч із Сербією визнали кращою грою в історії збірної України. Я сперечатися не буду - було дійсно яскраво. По-перше, ми грали у Львові. По-друге, такий рахунок. Такі поєдинки залишаються в пам'яті на все життя. Хоча, знову-таки, було нелегко. Перед матчем ми не знали, як саме будуть будувати свою тактику серби. У них весь час змінювалася система гри - то три захисники, то чотири. Потрібно було вгадати, і наші тренери змогли це зробити. Було багато теорій, ми з хлопцями із Шахтаря згадували матчі проти Хоффенхайма, який теж діяв у три захисники. Я відразу сказав півзахисникам, що якщо ми будемо допускати втрати в центрі поля, на нас чекають великі неприємності. Потрібно грати до вірного, не боятися просувати м'яч до чужих воріт.

Загалом, усе вийшло якнайкраще. У нас і контратаки тоді прорізалися. Ми хоч і використовуємо часто позиційний стиль, але швидкі випади ніхто ж не відміняв - це, як і раніше, наша грізна зброя. Великий плюс цієї збірної саме в тому, що вона може бути різною. Тренери просто ідеально розбирають суперника, а потім вибирають тактику. Чого тільки вартий нещодавній поєдинок із французами. Але це було вже потім, а матч із Сербією, крім усього іншого, мені запам'ятався першим голом за збірну Романа Яремчука, і це був дуже зворушливий момент. Рідне місто, сльози батьків - заради таких епізодів ти граєш у футбол. Той м'яч був переломним для Роми, після цього його кар'єра різко пішла вгору, і він продовжує прогресувати.

«Перед Литвою пропустив від Малини на тренуванні»

У Львові здорово зіграли Вітя Циганков і Женя Коноплянка, які зробили по дублю. Сила цієї збірної саме в тому, що в ній лідером є практично кожен, хто виходить на поле. От раніше весь час писали, що в нас команда двох футболістів. Часом доля матчів саме й залежала від того, забили вони чи ні. Тепер все інакше. У відбірному циклі Євро-2020 героями були багато хлопців - і згадані вже Яремчук, Циганков і Коноплянка, і Руслан Маліновський, і Андрій Ярмоленко. Та всі! Подивіться, яку впевненість дала збірна тому самому Олександрові Зінченку, як він боровся за свій статус у Манчестер Сіті. Таких прикладів багато, у нас зараз дуже сильні легіонери, налагодилася гра в центрі поля, хоча раніше там, на мій погляд, вистачало проблем.

У матчах із Литвою вистрілив Малина. Причому один із трьох голів він провів зі штрафного. У вас на сайті часто писали, що збірна не забиває таким чином уже шість або сім років, але Руслан багато працював над цим на тренуваннях. Пам'ятаю, перед зустріччю з литовцями він бив, але в нього мало що виходило. Ну, я й вирішив додати йому впевненості - і, як виявилося, недарма пропустив (посміхається). Колектив у нас, до речі, просто супер. Андрій Шевченко створив таку сприятливу атмосферу, в якій є час не тільки для роботи, але й для жартів. Але посміхатися, як усі вже знають, потрібно вчасно. Мені як капітану не доводилося вирішувати якісь екстремальні питання й кого-то відмазувати. Ніхто нічого не порушував, усі цінують довіру тренерів, які збудували справжню європейську модель відносин усередині колективу.

«Наші тренери заскочили португальців зненацька»

Перемога в Києві над Португалією стала вінцем нашої роботи - це як вишенька на торті. Там було стільки емоцій - словами не передати! Тренери здивували суперника тактикою. Поставили Рому Яремчука на лівий фланг, а Марлоса зробили відтягнутою дев'яткою й повністю заплутали захисників, які довго не знали, кого і як зустрічати. Ми цим у першому таймі й скористалися. Перший гол став наслідком того, що мій друг Сергій Кривцов, по суті, живе в тренажерному залі (посміхається). Машина! Ви ж пам'ятаєте, як він продавив самого Кріштіану Роналду при стандарті? Другий м'яч - це феноменальний забіг Віталія Миколенка й досвід Андрія Ярмоленка, який теж увійшов до числа героїв цієї кваліфікації. Мене найбільше вразила кінцівка поєдинку. Ми - в меншості, а португальці хвилин п'ять не можуть забрати в нас м'яч! У мене й цього разу було багато роботи, але я знову просто робив те, що повинен робити воротар. За футболкою Кріштіану не гнався й тепер. Для мене набагато важливішим був светр Руя Патрісіу. Адже я збираю воротарську форму - у колекції вже близько 60-ти примірників. Парочку, звичайно, замовляв, мені їх привозили, але переважна більшість - це робочі, так би мовити, трофеї. Із матчів, в яких я сам грав.

«П'ять матчів на нуль - це заслуга захисників»

Для нас було важливо не програти в останньому турі в Сербії, хоча ми вже гарантували собі перше місце в групі. У Белграді нам трохи пощастило, але я вважаю, що ми заслужили пройти цей цикл без поразок - здається, уперше в історії збірної України. Мене, звичайно, порадувало те, що п'ять матчів із восьми ми зіграли на нуль, але я б хотів відзначити захисників і ту роботу, яку проводить із ними Мауро Тассотті. Потрібно бачити наші тренування, щоб зрозуміти - цей фахівець просто відкриває очі гравцям на багато речей. Тепер ніхто не біжить стрімголов за своїм гравцем (тільки у рідкісних випадках) - захисники знаходяться в найнебезпечніших зонах, куди потім усе одно прилітає м'яч і звідки забивається левова частка голів. Навіть Сірий Кривцов у свої майже 30 років відкрив для себе багато нового. Загалом, це був наш рік - один із найяскравіших в історії збірної. З одного боку, було прикро, що потім перенесли Євро і трохи збили нашу переможну ходу, але з іншого - я не думаю, що нам потрібно про щось шкодувати. Команда збереглася, стала досвідченішою, і вона здатна добре виступити на чемпіонаті Європи. Я пишаюся тим, що пройшов із нею весь цей цикл, хоча на форум потрібно ще потрапити - мій шлях на Євро ще триває...  

«Давно вирішив закінчити зі збірною відразу після Євро-2020»

Я давно вирішив, що попрощаюся зі збірною після цього чемпіонату. Тому перенесення Євро, може, мені й на користь - так би вже рік не був у настільки чудовій команді. Моє рішення остаточне, я не женуся за круглими числами, а, навпаки, пишаюся, що все це було в моєму житті. Починаючи приблизно з 2005 року я їздив у збірну постійно - спочатку в молодіжку, потім у національну. Було багато хороших матчів, були й розчарування, але я завжди був гордий тим, що знаходився в головній команді своєї країни. Утім, у 36 років вже потрібно задуматися. Закінчувати кар'єру я не збираюся, просто зосереджуся на виступі в клубі.

Євген ГРЕСЬ

Микола Павлов: «Двічі відмовив Суркісу - і двічі не прогадав»

Стрічка новин