Екс-захисник мінського Динамо Андрій Бацула підписав контракт із полтавською Ворсклою.
фото dinamo-minsk.by
Минулий сезон, скажімо прямо, Андрію БАЦУЛІ вдався. Крайній захисник став найкращим асистентом білоруського чемпіонату. Проте після виступу в бельгійському Кортрейку та мінському Динамо гравець повернувся до України, підписавши контракт із Ворсклою.
— Андрію, чому ти пішов із мінського Динамо?
— Ще до варіанта з Ворсклою мене хотіли залишити в Динамо, просили, щоб я не підписував нових угод, треба було почекати, оскільки там почалися проблеми з фінансуванням. Посилювали ліміт на легіонерів, стелі в зарплатах... Тому, коли з'явився варіант із Ворсклою, я практично не замислювався. Ми із сім'єю вирішили повернутися додому, адже Полтава, по суті, рідне для мене місто. Надто що дочці наступного року треба йти до школи.
— Ти став найкращим асистентом минулого чемпіонату Білорусі…
— Саме так. Але все одно я не дуже задоволений, оскільки з тим, як Динамо виступало, могло бути й більше ніж 11 асистів (посміхається).
— Здебільшого це були флангові передачі?
— У 80 відсотках так. Ще пара була після стандартних положень.
— Ти весь час грав лівого захисника?
— Минулого сезону обійшлося без експериментів. Усі матчі я провів на звичній для себе позиції.
— Мінське Динамо посіло третє місце. Завдання виконано?
— Спочатку перед нами була ціль — виграти золоті медалі. Але вже до кінця першого кола стало зрозуміло, що солігорський Шахтар, який не мав поразок, не наздогнати. Ми ж втратили низку важливих очок. Потім керівництво скоригувало завдання. Треба було потрапити до трійки. Що нам і вдалося зробити. Але з огляду на всі нюанси, які виникали в Динамо, вважаю, що для команди це був хороший сезон.
— Завжди напрошується запитання — як тобі рівень, зокрема, білоруської першості?
— Український чемпіонат на голову вищий, не кажучи вже про порівняння із Бельгією. У нас набагато більше індивідуально сильних футболістів. Проте я анітрохи не шкодую, що провів минулий рік у мінському Динамо. Ми мали непоганий колектив, а мені потрібна була практика. Я її отримав, можна сказати, якнайбільше. Про Білорусь у мене будуть лише добрі спогади.
— Хто був ініціатором твого переходу до Ворскли?
— Мені зателефонували керівники клубу, а потім я поспілкувався з головним тренером. Як я розумію, на позицію лівого захисника полтавці мали кілька кандидатур. Але коли всі за й проти зійшлися в мій бік, я був радий підписати влітку попередній контракт.
— Виступаючи за кордоном, знав, що відбувається в українському футболі?
— Звичайно. Ще в Бельгії я стежив за кожним туром. Дивився багато матчів. А коли підписав попередній контракт із Ворсклою, не пропускав жодного поєдинку полтавців. Надто що в команді маю багато знайомих хлопців.
— Із ким із них спілкуєшся?
— Ще замолоду, коли я виступав за молодіжний склад Ворскли, познайомився з Володимиром Чеснаковим, Ігорем Пердутою. Знаю Олександра Ткаченка, перетинався з Русланом Степанюком, Олександром Скляром. Тому вірю, що мені не знадобиться багато часу для адаптації до нової-старої команди (посміхається).
— В українських команд відпустка лише розпочалася. У теплі краї не збираєшся?
— У Білорусі вона розпочалася раніше, тому ми із сім'єю вже встигли відпочити на курорті (посміхається).
Сергій ДЕМ'ЯНЧУК
Захисник київського Динамо та збірної України ось-ось поїде до Ліверпуля