Інтерв'ю з минулого. Олег Венглинський: «Кучеревський дав мені путівку у великий футбол»

30.04.2021 20:03

До XNUMX-річчя колись популярної газети КОМАНДА ми вирішили відкрити рубрику «Інтерв'ю з минулого», в якій знайдемо місце для найбільш резонансних і пам'ятних публікацій різних років

Сьогодні герой проєкту - екс-нападник Дніпра і збірної України Олег Венглинський. Бесіда відбулася в червні 2005 року, коли футболіст залишав дніпропетровський клуб і переходив у грецький АЕК.

Уже близько місяця футбольну громадськість Греції й України розбурхують чутки про те, що нападник дніпропетровського Дніпра Олег Венглинський переходить до афінського АЕКу. За роз'ясненнями ми звернулися до самого футболіста, який дав КОМАНДІ, напевно, найвідвертіше інтерв'ю у своєму житті...

- Олеже, які справи? Чим зараз займаєшся?

- А які можуть бути справи у футболіста, який хоче грати, але не грає? Уся ця ситуація мене пристойно пригнічує, адже я сповнений сил і бажання виступати за Дніпро, але мені не дають цього робити. 

- Тобто - не дають?

- Я не знайшов спільної мови з Євгеном Кучеревським. Мій контракт із Дніпром закінчується 1 липня, але головний тренер вирішив не ставити мене в склад, мотивуючи це тим, що нібито я не хочу залишатися в Дніпропетровську...

Парадоксальна ситуація. На дворі - XXI століття, а зі мною чинять ще за стародавніми поняттями. У всьому цивілізованому світі футболісти, буває, за рік до закінчення контракту оголошують, що йдуть із команди, але виступають за клуб до самого останнього матчу. Нещодавній приклад бразильця Аїлтона, який у минулому сезоні допоміг Вердеру стати чемпіоном Німеччини і здобув титул кращого бомбардира бундесліги, тому підтвердженням. Усі знали, що форвард після закінчення сезону піде в Шальке, але йому ніхто не забороняв грати чи, що ще гірше, тренуватися.

- На твоєму матеріальному становищі ця неприємна ситуація може якось позначитися?

- Сподіваюсь, що ні. Я думаю, що користь команді все-таки приніс. У мене хороші стосунки з усіма керівниками клубу, і мені здається, що зі мною навряд чи поведуться якось непорядно.

- Чому ти все-таки вирішив залишити Дніпро?

- Це рішення не було спонтанним. Річ у тім, що в останні півроку я не можу знайти спільну мову з Євгеном Кучеревським. Довго думав, залишатися в клубі чи ні, але все-таки вирішив піти. Мені 27 років, і я сповнений бажання ще пограти на високому рівні, а на з'ясовування якихось стосунків часу в мене немає. Адже всі прекрасно бачили, що останні шість місяців я грав не так часто, як мені того хотілося. Так, у мене були проблеми зі здоров'ям. Я цього не приховую, проте настав час, коли про мої болячки почали говорити, коли їх і в заводі не було. Мені було дуже неприємно, коли з мене робили вічно хворого...

Із боку керівництва клубу питань до мене ніяких не було. Мені було запропоновано новий контракт із кращими умовами. Але це не було вирішальним фактором у прийнятті рішення. 

- Коли саме стався розлад у ваших стосунках із тренером? Ще рік тому ви, образно кажучи, не приховували, що один без одного свого футбольного життя не уявляєте.

- Я й сьогодні визнаю, що Мефодьїч дав мені путівку у великий футбол, що з його легкої руки я все-таки чогось досяг. Говорив і буду говорити, що він став моїм другим хрещеним батьком...

На мій погляд, усе почалося перед зустріччю з Партизаном. Я дуже серйозно готувався до цього матчу, був здоровий і сповнений бажання грати, але в підсумку опинився поза основним складом. 

- Олеже, наскільки відповідає дійсності інформація, що ти переходиш у грецький АЕК?

- Я вів переговори із цим клубом. Його представники приїжджали мене переглядати. Але після того, як скрізь чули, що в мене постійні проблеми зі здоров'ям, вирішили влаштувати мені додаткову перевірку й спеціально привезли із собою... лікаря.

Коли він мене оглянув, вони були сильно здивовані всіма цими розмовами, відзначили мої фізичні кондиції і сказали, що в мене немає ніяких проблем зі здоров'ям.

Їдучи, представники АЕКу додали, що стежитимуть за мною в матчах чемпіонату. Тоді вони ще не знали, що на поле я більше не вийду.

- Тобто вони ще можуть від тебе відмовитися?

- Усе може бути, не знаю... До речі, у мене були й інші пропозиції від зарубіжних клубів, але всі вони теж хотіли подивитися, як я буду виглядати на фініші сезону. 

- Зізнайся, своєю грою, хоч і нечастою, у другому колі ти залишився задоволеним?

- У футболі дрібниць не буває, і грати в такій нервовій обстановці було непросто. Коли ти виходиш на поле і ні про що не думаєш, то і грається з настроєм. Хоча в тих матчах, в яких я потрапляв до основного складу, старався як міг і забивав.

- Може, на твоїх діях позначилася й конкуренція за місце в складі? Коли ти був один, усе йшло чудово, але як тільки у Дніпрі з'явилися Мелащенко, Корніленко, Балабанов, ситуація змінилася...

- Справа не в цьому. Здорова конкуренція йде тільки на користь, а от залаштункові ігри заважають. Я розумію, що тренер завжди ставить у стартовий склад усіх найсильніших, але іноді сам собі не міг відповісти на питання, чому сьогодні мене відправили в запас. Хоча, можливо, за роки я це все зрозумію.

- Назад дороги немає?

- Не виключений і такий варіант. Я три роки віддав Дніпру, звик до цієї команди, знайшов тут стільки друзів, що йти мені, якщо чесно, якось сумно.

- Як ти думаєш, уболівальники Дніпра на тебе не ображені?

- Хіба що за те, що я так і не зміг із ними нормально попрощатися. Хотів це зробити на футбольному полі, але не знав, що все так обернеться. Тому прошу вас передати слова подяки дніпропетровським уболівальникам через газету КОМАНДА. Таких фанатів, як у Дніпропетровську, я ніде не зустрічав. Мене вони прийняли з першого ж матчу. Низький їм уклін. Їхня підтримка здорово допомагала мені.

- Уболівальники часто зустрічають тебе в місті?

- Вільний час, що несподівано звалився на мене, намагаюся проводити зі своєю родиною. Буває, виїжджаю на риболовлю, хоча переважно займаюся вихованням своєї доньки Діани. Мені це приносить особливу радість.

Євген ГРЕСЬ, XNUMX

 

Стрічка новин