Ілля Близнюк: «За півтора року роботи в Миколаєві в мене було три вихідні»

Колишній воротар кіровоградської Зірки та збірної України Ілля Близнюк дав ексклюзивне інтерв'ю КОМАНДЕ1

Іллю Близнюка немає сенсу особливо представляти українським шанувальникам футболу.

Свого часу він був надійним воротарем, особливо запам'ятався виступами за кіровоградську зірку, двічі зіграв за національну збірну України.

Близнюк був помітною фігурою і на тренерському містку, особливо коли очолював Іллічівець. Та й зі своєю останньою командою майстрів, Миколаєвом, був на увазі, жителям півдня лише трохи не вистачило в минулому сезоні для виходу в елітний дивізіон.

А потім сталося непередбачуване. Виникли проблеми з фінансуванням і, щоб хоч якось утриматися на плаву, у Миколаєві спеціально вирішили знизитися в класі… Пішли всі провідні виконавці, виявився не потрібен у ситуації, що склалася, і Близнюк…

— Уся ця історія нагадувала перерваний політ, — бере слово Ілля Близнюк. — Адже за півтора роки тренерської діяльності в Миколаєві я мав лише три вихідні, максимально віддавався роботі і раптом такий фініш… Хоча, переконаний, необхідно було зберегти колектив, тим більше, що у Миколаєві останнім часом багато зробили для вдосконалення футбольної інфраструктури. А те, що у нас підібралися однодумці, кваліфікований склад, свідчить про те, що більшість підопічних виявилися затребуваними в інших командах. 

У харківському Металісті закріпився Богдан Порох, а в елітній Олександрії – Володимир Одарюк. Або подивіться, як додав Гірник-Спорт, коли його посилили наші Вадим Яворський та Руслан Паламар. Звичайно, прикро, що все так плачевно закінчилося, бо йшлося про Миколаїв — місто з футбольними традиціями…

— А як вам загалом рівень вітчизняної першої ліги?

— У мене є можливість порівнювати, і, поза сумнівом, він росте. Майже не залишилося прохідних матчів, пішло на користь та нововведення: перехідні поєдинки за право підвищитись у класі з аутсайдерами Прем'єр-ліги. Інтрига зросла, що позначається конкурентоспроможності. Хоча, віддаючи належне футболістам, на жаль, є претензії до стану полів, підтрибунних приміщень стадіонів, де відбуваються матчі.

— Схожа ситуація і з друголіговою першістю. Необхідно, на мою думку, приділяти більше уваги розвитку футболу у регіонах. Ось хоча б такий приклад. Звичайно, прикро, що вже багато років запорізький Mеталлург не представлений навіть у першій лізі, але й тут вистачає талантів.

— Саме у Запоріжжі розпочинали шлях до вершин спортивної майстерності гравці національної збірної України Тарас Степаненко, Сергій Кривцов, Сергій Сидорчук, Едуард Соболь. Переконаний, що є перспективні хлопці та в інших областях, тільки їм потрібна увага та виважені рішення зацікавлених організацій. На жаль, часто виходить навпаки. Судіть самі. Після скасованого чемпіонату України серед футболістів до 21 року одразу не при справі виявилася велика група кваліфікованих гравців. Якби була моя воля, я обов'язково повернув би цей турнір, більш того, збільшив вікові рамки футболістів до 23 років. Тим більше, що на їхню підготовку були витрачені чималі кошти.

— Якщо вже зайшла мова про Прем'єр-лізу, то вистачає експертів, які стверджують, що її рівень бажає найкращого. А якого погляду дотримуєтесь ви?

— Думаю, що в Україні вийшли на оптимальний варіант із кількістю команд в еліті — 16. На мій погляд, рівень чемпіонату УПЛ зростає, хоча, може, й не так швидко, як би того хотілося. Поза сумнівом, загострили боротьбу та перехідні поєдинки за збереження прописки в еліті. За великим рахунком, єдине, чого не вистачає, то це третьої та четвертої сили у вітчизняному чемпіонаті. Тоді Шахтарю та Динамо не доводилося б рік у рік вирішувати долю золота у суперництві між собою, а решті учасників бути на підтанцьовці.

— До речі, а ви кому віддаєте перевагу на фініші нинішнього сезону?

— Складне питання… У наших грандів амбіції зашкалюють, підвищує інтерес до цього суперництва і той факт, що Шахтар та Динамо дотримуються різних поглядів як на комплектацію, так і на режисуру гри. Згоден, Мірча Луческу дуже хоче довести, що зліт Динамо минулого сезону не випадковий, але ж і його колега з Шахтаря Роберто Де Дзербі голодний до великих перемог. Тому обійдуся без конкретики, гадаю, що доля чемпіонського титулу вирішиться на самому фініші.

Серед інших тренерів мені імпонує, як працює Олександрія Юрій Гура. Здавалося б, після відходу його попередника, Володимира Шарана, городян чекають важкі часи, але не тут було. Гура доводить, що незамінних не буває, образно кажучи, цегла до цегли, і він створив команду, що демонструє видовищний футбол.

— Конкурентоспроможність чемпіонату УПЛ важлива ще й тому, що більшість українських збірників виступають удома, і ми всі дуже зацікавлені, щоби вони знаходилися в ігровому тонусі. Це особливо важливо напередодні вирішальної боротьби за путівки до фінальної частини чемпіонату світу. Кого ви вважаєте фаворитом у поєдинку раунду плей-офф Шотландія — Україна?

— Насамперед зауважу, що це буде битва характерів. Не можна поступитися в цьому компоненті, інакше неприємностей не уникнути, тим більше, що нашим доведеться грати на полі суперника, якому потужна підтримка вболівальників гарантована. Хоча загалом українці помайстровіші, ось аби з психологією не було збою…

— Але ж не секрет, що головного тренера збірної України Олександра Петракова вважають найсильнішим мотиватором.

— Знаєте, кожен футболіст, який поважає себе, мріє зіграти у фінальній частині чемпіонату світу. Тому важливо, щоб перш за все самі гравці горіли бажанням стрибнути вище голови і пробитися до Катару. Та й вихід у фінальну частину світового форуму дуже цінний для українського футболу загалом. Бо йдеться про дуже серйозні бонуси, які у перспективі можуть бути використані на розвиток дитячо-юнацького футболу.

Також не можна забувати, що одразу для кількох провідних гравців національної збірної України це останній шанс виступити у фінальній частині світового чемпіонату. Тому вони намагалися на фініші групового циклу. Сподіваюся, що вони не підіб'ють і в поєдинках плей-офф.

Щодо Олександра Петракова, то коли я працював у Полтаві, з ним доводилося часто спілкуватися. Він тоді ще очолював молодіжну збірну України. Я міг переконатися, що він уперта людина, яка завжди прагне довести правомірність тих принципів, яких вона дотримується. Це похвально. Ще я відзначив би аналітичні здібності Петракова. Він намагається володіти вичерпною інформацією про суперника, і вся його підготовча робота побудована під конкретним візаві. Я думаю, що він все добре прорахував, і в нас має вийти.

— Тоді останнє запитання. Після Миколаєва ви взяли паузу і, напевно, скучили за справжньою тренерською роботою. Коли чекати на повернення?

— Свого часу мені пощастило проходити стажування у відомих клубах Німеччини та Італії, запам'яталося зокрема знайомство з Юліаном Нагельсманном — тодішнім головним тренером Хоффенхайма. Були вдалі періоди роботи з Іллічівцем, Зіркою, тим самим Миколаєвом. Тож досвіду та знань мені вистачає. До нових викликів я готовий.

Василь МИХАЙЛОВ

Стрічка новин