Андрій Воронін: «Приїхав до нас якось піжончік з молодіжки ...»

06.03.2017 15:34
Категорії: Блоги
Свій блог на сайті команда1 веде один з кращих нападаючих збірної України за всю її історію Андрій Воронін З цікавістю ознайомився на zbirna.com зі списком 10-ти кращих форвардів збірної за 25 років і зловив себе на думці - я ж майже з усіма грав! Тімерлан Гусейнова, звичайно, не застав і з приводу Артема Кравця от не пам'ятаю - приїжджав він вже в національну команду, коли я там ще був, чи ні. Рома Зозуля точно один раз викликався. Ну а решта - це ж ціла історія! З усіма було приємно грати. Звичайно, за майже 10 років, що виступав за збірну, найчастіше виходив на поле в парі з Андрієм Шевченком, з яким не потрібно було довго шукати спільну мову - це зрозуміло. З Андрюхою Горобцем, якого на фланг ставили, теж багато матчів провів, з Серьогою Ребровим. Нинішній наставник Динамо взагалі був моїм головним куратором, коли я тільки в національну команду потрапив. З першого дня взяв наді мною шефство, допомагав, підказував. Так я і сам в такій ролі потім опинився, коли Тему Мілевського перший раз в збірну викликали. Пам'ятаю, під'їхав до нас на чемпіонат світу піжончік з молодіжки (посміхається), але я його взяв під крило, відразу все популярно пояснив, і Міля добре себе вів по відношенню до старожилів команди ... Я тоді під час серії пенальті з Швейцарією, зізнаюся, був в шоці! Це ж треба так ударити в такий момент. Зайшли в роздягальню після гри, і я Артему відразу сказав: «Якби не забив, а ми програли - ти б живим звідси не вийшов». Холоднокровність, звичайно, у нього було на рівні. Я б, напевно, взагалі до точки в той момент не підійшов - не знаю. У нас і пенальтістів-то не було. Блохін зібрав усіх і каже: «Хто готовий?» Добре, що так все закінчилося, хоча коли Шевченко йшов бити, я відразу сказав: «Не заб'є». Був упевнений тільки в Олега Гусєва, який завжди чітко пенальті бив. Мілевський, до речі, тоді, в 1/8 фіналу, як раз замість мене і вийшов - я в тому поєдинку порвав зв'язку. Шкода, потім проти Італії не грав ... Нападників в ті часи в збірній було досить, конкуренція була на найвищому рівні, спробуй витримати. Куди вони зараз всі поділися? Думаю, це пов'язано з тим, що в наших провідних клубах останнім часом, як правило, грали легіонери. Он, Селя в Дніпрі постійно забивав - багато забивав. Але приходив в Шахтар і сідав на лавочку, йому там не довіряли. Так і в Динамо. Я так і не зрозумів, чому, наприклад, Артема Кравця в оренду віддали. Втім, зараз молодь в Києві шанс отримала. Інше питання, який нині рівень чемпіонату України. Дивлюся на відвідуваність матчів - на футбол взагалі ніхто не ходить. Я все розумію, але при будь-яких проблемах треба примудритися загнати футбол на такий рівень. Як Андрію Шевченку готувати збірну до поєдинку з Хорватією, зрозуміти не можу. Легіонери ж взагалі не грають. Так що я не заздрю ​​головному тренеру національної команди, але бажаю, звичайно, йому удачі. Ми ж з ним стільки разом відіграли ...

Стрічка новин