Андрій Воробей. Частина 2. «Матч на Уемблі забути не можна ...»

06.04.2017 08:13
Чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 року входить в топ-10 гвардійців збірної України У другій частині нашої розмови з екс-нападником збірної України Андрія Воробея йшлося переважно про національну команду - як нинішнього скликання, так і часів виступів мого співрозмовника. - Андрій, ви згодні, що, незважаючи на проблеми у вітчизняному футболі, збірна гідно підтримує реноме країни? - Зрушення на краще в грі синьо-жовтих є, і це видно неозброєним оком. По крайней мере, в творенні стало виходити набагато більше, ніж при минулому тренерському штабі. Результат, звичайно, поки не зовсім той, який хотілося б бачити, але що ви хотіли - щоб збірна почала все вигравати? Так не буває. Тим більше не варто забувати, що Андрій Шевченко перебуває в непростій ситуації через брак ігрової практики у багатьох наших футболістів. Потрібен час, десь навіть треба пожертвувати нинішнім відбірковим циклом. Команда повинна краще зігратися, в ній повинен сформуватися оптимальний кістяк, і тоді вже можна буде робити ставку на результат. Але навіть зараз наставнику потрібно віддати належне хоча б в тому, що він не боїться довіряти молоді, яка з усіх сил намагається довести свою спроможність, а це повинно стати двигуном прогресу. Підводячи підсумок, скажу так: я зараз дивлюся поєдинки збірної з задоволенням.

«У національній команді зараз немає такого форварда, як Шевченко»

- Чого, на ваш погляд, не вистачило синьо-жовтим в Хорватії, щоб не програти? - Думаю, майстерності. Команда показала те, що зараз відбувається у внутрішніх змаганнях. Стрибнути вище голови було складно. У балканців практично всі виконавці високого класу, і вони грають в кращих європейських чемпіонатах. А що ми могли цьому протиставити? З десяток матчів в єврокубках та пару в чемпіонаті? Тому не варто дивуватися такому результату. При цьому підопічні Андрія Шевченка грали гідно, часом збірна України навіть домінувала, але знову ж таки - в завершальній стадії атаки підвела майстерність і, можливо, холоднокровність. - Наші нападники були залежні від півзахисників? - Так. У збірної України сьогодні немає такого форварда, як Андрій Шевченко, який міг зробити гол з напівмоменти. Безумовно, потенціал у Артема Кравця, Євгена Селезньова, Артема Бесєдіна є, але наставникам непросто вгадати, кого ставити з перших хвилин, а кого краще випустити по ходу матчу для посилення гри. Якби зараз, точніше - 24 березня, в тонусі були Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленко, то гра, вважаю, виглядала б по-іншому. - Хотілося б почути від вас прогноз щодо шансів синьо-жовтих потрапити на ЧС-2018. - Щось сказати поки складно, попереду - половина дистанції, тому, напевно, потрібно дочекатися найближчого поєдинку, з Фінляндією, і вересневого - з Туреччиною ...

«У Кемпбелла нога більше за обсягом, ніж моє тулуб»

- Свого часу ви брали участь у фінальній частині чемпіонату світу. Це пам'ять на все життя? - Звичайно. Таке не забувається. Тим більше що збірна України в 2006 році не просто була учасником змагань, а пробилася в чвертьфінал турніру, що поки є найвищим досягненням для нашої країни. - Обіграти збірну Італії тоді було нереально? - Звичайно, цієї команди побоювалися, але гра показала, що ми могли перемогти. За рахунку 0: 1 півтора тайму демонстрували класний футбол, могли відігратися, але, мабуть, позначився клас Скуадри Адзурри. Втім, як виявилося, не соромно було програти майбутнім чемпіонам світу. - Колишнім футболістам збірної України, з якими спілкуюся, завжди задаю питання про дебют в синьо-жовтій дружині. Ви свій пам'ятаєте? - Як таке не пам'ятати, ми ж тоді програли (посміхається). А якщо серйозно, то, незважаючи на поразку - 0: 2, ми непогано грали з Англією на старому Уемблі в травні 2000-го. Я вийшов на останні 20 хвилин. Нічого не створив біля воріт супротивника, а все тому, що мною опікувався Сол Кемпбелл, у якого одна нога за обсягом була, як все моє тулуб (посміхається). Я бився об нього, як об стінку.

«Найбільш пам'ятний гол за збірну забив майбутнім чемпіонам Європи»

- У 68-ми матчах за збірну ви забили дев'ять м'ячів. Малувато? - Для нападника - звичайно. Чи не в якості виправдання, але скажу, що часом у мене були інші функції. У нас на вістрі був Андрій Шевченко, який повністю справлявся зі своїм завданням ... - Який ваш найважливіший гол у синьо-жовтій футболці? - Напевно, м'яч, забитий майбутнім чемпіонам Європи, грекам, у відбірковому турнірі до Євро-2004. На Олімпійському ми їх обіграли - 2: 0. Я тоді на початку другого тайму відкрив рахунок, а під завісу поєдинку відзначився Андрій Воронін. - Ви закінчили виступи за збірну в 29 років. Більше не запрошували? - У січні 2008-го національну команду очолив Олексій Михайличенко, який викликав мене ще пару раз - і все. Потім той тренерський штаб почав робити ставку на молодь. - Ви продовжуєте грати, хоч і на аматорському рівні. А чим взагалі займаєтеся в житті? - Тримаю себе в тонусі, крім матчів за Десну на першість Київської області, виступаю ще за ветеранів. Приділяю максимум уваги сім'ї, а також пішов вчитися на тренерські курси категорії А і В. - У майбутньому хочете стати тренером або, може, функціонером? - Ще не знаю, але аби це було пов'язано з футболом. В іншій сфері я себе не бачу. - А якщо колись з'явиться можливість очолити рідний Шахтар? - Потрібно все робити поетапно. Хоча такі мрії, якщо чесно, мене не раз відвідували. Але зараз головне, щоб в країні настали мир і спокій. Сергій ДЕМ'ЯНЧУК Частина 1

Стрічка новин