Андрій Цуріков: «Коли отримав першу зарплату 600 гривень, був на сьомому небі від щастя»

08.12.2018 08:00
Захисник Олександрії і збірної України Андрій Цуріков в першій частині інтерв'ю КОМАНДІ 1 розповів про лідерство команди Володимира Шарана в чемпіонаті, перші кроки у футболі і першої зарплати в 14 років
Цуріков

Фото fco.com.ua

- Андрій, Олександрія зараз займає друге місце в чемпіонаті. Як сама команда реагує на свою лідируючу позицію? Ви здивовані? - Звичайно, певний резонанс відчуваємо, нотки сенсації присутні. Думаю, що секрет такого виступу в тому, що у нас дуже згуртований колектив. Ми всі знаємо, за що граємо. Розуміємо, що успіх тільки в колективній грі, тому що якщо кожен захоче проявити себе, нічого не вийде. Думаю, наш колективізм, бійцівські якості і частка фарту допомагають Олександрії в нинішньому сезоні. - Є зараз відчуття, що боріться за Лігу чемпіонів? Або це поки це тільки мрії? - У клубі цю розмову немає. У роздягальні в команді теж. Ми реально дивимося на речі. Нам поставили завдання - потрапити в шістку. Поки що все вдало складається. Але, коли офіційно закріпимося в першій шістці за підсумками першої частини чемпіонату, тоді, напевно, будемо замахуватися на більш престижні місця. Тому про Лігу чемпіонів якщо і є жарти, то дуже рідко. Поки у нас більш приземлені завдання - місце в шістці і якісний футбол.

«Еталон захисника для мене - Марсело з Реала»

- Яка роль у нинішній Олександрії Володимира Шарана? Які головні сильні якості у цього тренера ти б виділив? - Це людина, яка звертає увагу на всі дрібниці. Не допускає розхлябаності, вчасно опускає нас на землю після перемог. Намагається на розборі навіть після вдалих ігор звертати увагу на недоліки. Вся його робота і ідеї підпорядковані на командний результат. - У роздягальні він може накричати на футболістів? - Так, це в порядку речей. Але все сприймають це нормально, без негативу. Бувають такі моменти, коли тільки такий струс і необхідна. Він відчуває, коли потрібно заспокоїти команду, коли накричати. Навіть в іграх, які складаються в нашу користь, таке теж буває, щоб команда не розслаблялася і струснув. - Шаран як футболіст грав в київському Динамо, ти теж був столичному клубі. Є щось динамівське в нинішній Олександрії в тренувальному процесі? - Напевно, гра через фланги, якої Динамо славилося з часів Валерія Лобановського. Думаю, це найголовніша схожість з киянами. Ми теж сповідуємо такий футбол.  - Не так давно ти забив гол у ворота Динамо, заробив на Бойко пенальті. Для тебе матчі проти колишньої команди носять принциповий характер? - Напевно, в певній мірі таке є. Але якщо враховувати емоції від голу, то забивати приємно будь-якій команді. Хоча якщо це Динамо, трохи приємніше. Звичайно, принциповість в іграх з Динамо є, але не можу сказати, що вона стоїть вище якихось інших команд. - Ти жив в Запоріжжі, в Києві, в Греції. Чи не нудно зараз в провінційній Олександрії? - Маленьке містечко, погоджуся, що розваг тут мало. Але в цьому є як свої плюси, так і мінуси. Є пару місць, не нічних клубів, де ми можемо зібратися з хлопцями, посидіти і поспілкуватися після матчів. Якщо ж хочеться сходити в кіно, треба виїжджати в Кропивницький, в Кременчук. Звичайно, спочатку це було дуже незвично, але зараз знаходимо в цьому плюс, що ні відволікаєшся від підготовки до матчів, як це може бути в Києві, де можна спокуситися на розваги. - В Олександрії ти зараз більше граєш на позиції захисника, хоча в запорізькому Металургу і в Динамо був півзахисником. Сам себе, в якому амплуа комфортніше почуваєш? - Так, ще з дитячої школи був в півзахисті, але, бувало, і тоді ще грав у захисті. У захисті почав грати більше в Олександрії. Для себе зрозумів, що мені комфортніше грати з глибини оборони, коли за мною залишають весь фланг. Здається, більше приношу користь команді, коли граю захисника, але не тільки ззаду, але і по всьому флангу, щоб при необхідності виявитися на місці нападника. - Хто для тебе еталон сучасного захисника? - Марсело з Реала. Дуже цікавий футболіст, креативний. Намагаюся деякі моменти підглядати в його грі, але при цьому залишатися собою.

«Встиг застати в Металурзі Вернидуба і Григорчука, але дебютував при Луткова»

- Розкажи, де ти робив перші кроки у футболі? - У Запоріжжі, в команді Торпедо. Там же починав і Тарас Степаненко, але оскільки він трохи старший за мене, разом ми не грали. У п'ятому класі мені запропонували перейти в школу Металурга, яка вважалася кращою в місті. Тренер Металурга поговорив з моїм батьком і так я опинився в цій команді, в складі якої і дебютував в чемпіонаті України. - Папа великий фанат футболу? - Так, він з дитинства прищеплював мені любов до футболу. Але він не наполягав, я повинен бути футболістом. - Твої матчі розбираєте разом? - Буває, але без критики. Тому що її і так вистачає: від тренера, журналістів, футбольних програм на ТБ. Але іноді, звичайно, може на щось звернути увагу. Хоча теж не факт, що я погоджуся з цим зауваженням. - У Металурзі пам'ятаєш свою першу зарплату? - Отримав 600 гривень і відчував себе на вершині світу. Мені тоді було майже 15 років. Зрозумів, що якщо сам заробляю в такому віці, значить, роблю все правильно. - З ким із тренерів довелося попрацювати в Запоріжжі? - Трохи навіть застав Юрія Вернидуба в дублі Металурга. Встигли попрацювати разом. Потім були Лутков, Хохлов ... З другої команди швидко потрапив в дубль, а потім і в першу команду. Шанс дебютувати в основному складі мені надав Олег Лутков, хоча потрапив в першу команду при Романі Григорчук. - З ким підтримуєш зв'язок із запорізьких футболістів? - Із Сергієм Сидорчук спілкуємося, дружу з Женею Опанасенко. - Коли ти переходив в Динамо, Металург отримав за тебе гроші? -- Так звичайно. Правда, не знаю точно, яку суму, але Металург був задоволений. Клуб був теж зацікавлений, щоб заробляти на продажу своїх футболістів. У мене тоді було кілька пропозицій від наших українських клубів, але Динамо, звичайно, було в пріоритеті.    - Чи радився з кимось, чи варто їхати в Києві? - В основному, подібні рішення намагаюся приймати сам, але з сім'єю, звичайно, теж обговорили. Вони мене підтримали, тому що всі розуміли, така пропозиція може надійти один раз в житті, тому треба використовувати цей шанс. Ніхто не відмовляв. Богдан ЛЕОНЧУК Далі буде.

Борис Фінкель: «Ми отримали по 100 доларів і вважали себе мільйонерами»

Борис Фінкель. Частина 2. «Власники Дніпра і Шахтаря посперечалися на велику суму»

На Ваш погляд, яке місце посяде збірна України у своїй відбірковій групі Євро-2020? Нагадаємо, що суперниками команди Андрія Шевченка стануть Португалія, Сербія, Литва і Люксембург.

  • Друге (50%, голосів: 14 866)
  • Перше (36%, голосів: 10 771)
  • Третє (12%, голосів: 3 456)
  • п'яте (2%, проголосувало: 624)
  • четверте (1%, проголосувало: 255)

Всього голосів: 29 972

Завантаження ... Завантаження ...

Стрічка новин