Андрій Лунін: «Коли викличе Шевченка, тиск підніметься»

Голкіпер Дніпра спокійно відреагував на свій перший виклик у національну збірну України Список гравців, викликаних в збірну України, ще не опублікували, а ми вже знали, що там будуть нові імена. Вчора вдень я набрав голкіпера Дніпра Андрія ЛУНІНА і повідомив йому приємну для нього новина. Реакції - нуль! Не дарма писав про нього: «Спокійний як удав». Ми домовилися здзвонитися ввечері, але пробитися до нього вдалося лише з четвертого разу. Абонент постійно з кимось розмовляв ...

«У карти на гроші я не граю ...»

- Андрій, цілий день приймаєш привітання? - Так, дзвінків дійсно багато. Мені навіть якось незручно. - Як ти відреагував на виклик Андрія Шевченка? - Я розумію, що це аванс, тому поки не знаю, як реагувати. - Ти в житті такий же спокійний, як і на полі? - Думаю так. Мені приємно, що мене викликали в збірну, але я розумію, що потрібно ще багато працювати. - Тебе важко вивести з рівноваги? - Напевно, важко. Хоча всяке буває (посміхається). - У школі ти добре вчився? - Не погано. Але на перервах міг, як і всі хлопці, побитися. - Холоднокровність - запорука успіху у воротарському справі? - Звичайно, без цього важко. - Ти - азартна людина? - Ні. У карти на гроші точно не граю. Не люблю таке.

«Я на захисників не кричить. Просто підказую »

- У дитинстві твоїм кумиром напевно був Андрій Шевченко. Чи не так? - Взагалі моїми кумирами були воротарі, але Шевченко був гордістю всієї нашої країни. Я їм, як і всі хлопчаки, не міг не захоплюватися. Кращий футболіст світу, що тут можна ще додати ... - Ти вже уявляєш собі перша розмова з головним тренером збірної? - Поки про це не думав. Хоча чесно зізнаюся - коли він мене викличе, хвилювання точно буде. - Доведеться поміряти тиск?   - Не думаю (посміхається). Але воно напевно підніметься. - На кого з голкіперів ти дорівнював в дитинстві і на кого рівняєшся зараз? - У дитинстві - на Ікера Касільяса і Джанлуїджі Буффона, а зараз - на Мануеля Нойєра і Давида Де Хеа. Не можу, звичайно, не виділити і Андрія Пятова, який вже багато років абсолютно заслужено є кіпером номер один в Україні. - У збірній з воротарями працює іспанський фахівець Педро Харо. У Дніпрі ти його не застав, але напевно чув про його вимогах ... - Так, мені багато про це розповідали. Знаю, який у нього стиль роботи. Всі говорять, що це хороший тренер. Мені буде дуже приємно з ним познайомитися. - Ти знаєш, що з приходом Андрія Шевченка збірна почала дуже ретельно ставитися до питання виходу з оборони, і в цьому процесі найактивнішу участь бере воротар. У Дніпрі біля вас такі ж вимоги? - Загалом-то так. У клубі від нас вимагають грати через пас, але в національній команді, думаю, все це відбувається на більш високому рівні. - Фахівці кажуть, що гра ногами - твій головний козир ...  - Так у мене поки взагалі немає ніяких козирів! Мені треба в усьому додавати. - У той же час ти іноді допускаєш помилки на виходах. Приділяєш цьому компоненту більше уваги? - Намагаюся працювати. Найголовніше - грати на виходах, а не стояти у воротах. Так мені кажуть тренери, і я з ними згоден. Так що намагаюся виходити якомога частіше. - У Дніпрі ти керуєш обороною, складеної переважно з молодих хлопців. У збірній доведеться, в разі чого, гримнути на досвідчених виконавців. Зможеш? - Я ніколи ні на кого не кричу - не любитель цього. Але керувати потрібно. Якщо я хочу чогось досягти, кому-то что-то довести, то мені доведеться підказувати всім, незважаючи на особистості.

«Батько займався боксом, але я з м'ячем з двох років»

- Ти з самого раннього дитинства став воротарем? - Ні. Спочатку, в дитячій школі мого рідного Краснограда, грав на позиції нападника. Мене на футбол в шість років відвели. - Батько сам грав? - Ні, він боксом займався. Так що спортивні гени все-таки присутні. - Як ти потрапив в Металіст? - У 11 років мене запросили в академію цього клубу. - У тому віці ти вже був вище всіх? - Не пам'ятаю. У Харкові точно був вище інших хлопців, але на турніку спеціально не висів (посміхається). - Пам'ятаєш свій перший футбольний м'яч? - Так, мені тоді було два роки. Я його довго зберігав. - А перші гроші, зароблені завдяки футболу, на що витратив? - На проїзд, на дрібні витрати. Це була стипендія в академії - 200 гривень. Мені тоді було 14 років.

«Пропозиції від інших клубів не надходили»  

- Андрій, один з твоїх тренерів, В'ячеслав Кернозенко, говорив, що тобі пощастило з дитячими наставниками ... - Так і є. Сергій Вольвак в академії Металіста мене багато чому навчив - я постійно працював з хлопцями, які були на кілька років старший за мене. Потім доля знову подарувала мені можливість працювати у хороших фахівців. З тим же Кернозенко ми познайомилися ще в юнацькій збірній - дуже сильний тренер. Зараз, в першій команді Дніпра, зі мною працює Валерій Городов. Так що мені справді пощастило. - Кернозенко тебе в Дніпро і запросив? - Коли в Металісті почалися проблеми, мені зателефонував директор Дніпра Андрій Русол і зробив пропозицію. Потім я, природно, розмовляв і з В'ячеславом Кернозенко, який сказав, що хотів би зі мною попрацювати. - Слідом за запрошенням до збірної тобі може надійти ще якесь запрошення - на клубному рівні. Або воно вже надійшло? - Ні. - Але ти-то напевно не гориш бажанням виступати з Дніпром у другій лізі? - Поки про це говорити рано. Закінчиться сезон - нам все розкажуть. Головне - грати. - Але грати в Прем'єр-лізі, чи не так? - Безумовно. Для мене це дуже серйозний досвід. Євген ГРЕСЬ      

В'ячеслав Кернозенко. Як Дніпро вундеркінда з Харкова витягав