Андрій Лунін: «Коли викличе Шевченка, тиск підніметься»
Голкіпер Дніпра спокійно відреагував на свій перший виклик у національну збірну України

фото fcdnipro.ua
Список гравців, викликаних в збірну України, ще не опублікували, а ми вже знали, що там будуть нові імена. Вчора вдень я набрав голкіпера Дніпра Андрія ЛУНІНА і повідомив йому приємну для нього новина. Реакції - нуль! Не дарма писав про нього: «Спокійний як удав». Ми домовилися здзвонитися ввечері, але пробитися до нього вдалося лише з четвертого разу. Абонент постійно з кимось розмовляв ...
«У карти на гроші я не граю ...»
- Андрій, цілий день приймаєш привітання?
- Так, дзвінків дійсно багато. Мені навіть якось незручно.
- Як ти відреагував на виклик Андрія Шевченка?
- Я розумію, що це аванс, тому поки не знаю, як реагувати.
- Ти в житті такий же спокійний, як і на полі?
- Думаю так. Мені приємно, що мене викликали в збірну, але я розумію, що потрібно ще багато працювати.
- Тебе важко вивести з рівноваги?
- Напевно, важко. Хоча всяке буває (посміхається).
- У школі ти добре вчився?
- Не погано. Але на перервах міг, як і всі хлопці, побитися.
- Холоднокровність - запорука успіху у воротарському справі?
- Звичайно, без цього важко.
- Ти - азартна людина?
- Ні. У карти на гроші точно не граю. Не люблю таке.
«Я на захисників не кричить. Просто підказую »
- У дитинстві твоїм кумиром напевно був Андрій Шевченко. Чи не так?
- Взагалі моїми кумирами були воротарі, але Шевченко був гордістю всієї нашої країни. Я їм, як і всі хлопчаки, не міг не захоплюватися. Кращий футболіст світу, що тут можна ще додати ...
- Ти вже уявляєш собі перша розмова з головним тренером збірної?
- Поки про це не думав. Хоча чесно зізнаюся - коли він мене викличе, хвилювання точно буде.
- Доведеться поміряти тиск?
- Не думаю (посміхається). Але воно напевно підніметься.
- На кого з голкіперів ти дорівнював в дитинстві і на кого рівняєшся зараз?
- У дитинстві - на Ікера Касільяса і Джанлуїджі Буффона, а зараз - на Мануеля Нойєра і Давида Де Хеа. Не можу, звичайно, не виділити і Андрія Пятова, який вже багато років абсолютно заслужено є кіпером номер один в Україні.
- У збірній з воротарями працює іспанський фахівець Педро Харо. У Дніпрі ти його не застав, але напевно чув про його вимогах ...
- Так, мені багато про це розповідали. Знаю, який у нього стиль роботи. Всі говорять, що це хороший тренер. Мені буде дуже приємно з ним познайомитися.
- Ти знаєш, що з приходом Андрія Шевченка збірна почала дуже ретельно ставитися до питання виходу з оборони, і в цьому процесі найактивнішу участь бере воротар. У Дніпрі біля вас такі ж вимоги?
- Загалом-то так. У клубі від нас вимагають грати через пас, але в національній команді, думаю, все це відбувається на більш високому рівні.
- Фахівці кажуть, що гра ногами - твій головний козир ...
- Так у мене поки взагалі немає ніяких козирів! Мені треба в усьому додавати.
- У той же час ти іноді допускаєш помилки на виходах. Приділяєш цьому компоненту більше уваги?
- Намагаюся працювати. Найголовніше - грати на виходах, а не стояти у воротах. Так мені кажуть тренери, і я з ними згоден. Так що намагаюся виходити якомога частіше.
- У Дніпрі ти керуєш обороною, складеної переважно з молодих хлопців. У збірній доведеться, в разі чого, гримнути на досвідчених виконавців. Зможеш?
- Я ніколи ні на кого не кричу - не любитель цього. Але керувати потрібно. Якщо я хочу чогось досягти, кому-то что-то довести, то мені доведеться підказувати всім, незважаючи на особистості.
«Батько займався боксом, але я з м'ячем з двох років»
- Ти з самого раннього дитинства став воротарем?
- Ні. Спочатку, в дитячій школі мого рідного Краснограда, грав на позиції нападника. Мене на футбол в шість років відвели.
- Батько сам грав?
- Ні, він боксом займався. Так що спортивні гени все-таки присутні.
- Як ти потрапив в Металіст?
- У 11 років мене запросили в академію цього клубу.
- У тому віці ти вже був вище всіх?
- Не пам'ятаю. У Харкові точно був вище інших хлопців, але на турніку спеціально не висів (посміхається).
- Пам'ятаєш свій перший футбольний м'яч?
- Так, мені тоді було два роки. Я його довго зберігав.
- А перші гроші, зароблені завдяки футболу, на що витратив?
- На проїзд, на дрібні витрати. Це була стипендія в академії - 200 гривень. Мені тоді було 14 років.
«Пропозиції від інших клубів не надходили»
- Андрій, один з твоїх тренерів, В'ячеслав Кернозенко, говорив, що тобі пощастило з дитячими наставниками ...
- Так і є. Сергій Вольвак в академії Металіста мене багато чому навчив - я постійно працював з хлопцями, які були на кілька років старший за мене. Потім доля знову подарувала мені можливість працювати у хороших фахівців. З тим же Кернозенко ми познайомилися ще в юнацькій збірній - дуже сильний тренер. Зараз, в першій команді Дніпра, зі мною працює Валерій Городов. Так що мені справді пощастило.
- Кернозенко тебе в Дніпро і запросив?
- Коли в Металісті почалися проблеми, мені зателефонував директор Дніпра Андрій Русол і зробив пропозицію. Потім я, природно, розмовляв і з В'ячеславом Кернозенко, який сказав, що хотів би зі мною попрацювати.
- Слідом за запрошенням до збірної тобі може надійти ще якесь запрошення - на клубному рівні. Або воно вже надійшло?
- Ні.
- Але ти-то напевно не гориш бажанням виступати з Дніпром у другій лізі?
- Поки про це говорити рано. Закінчиться сезон - нам все розкажуть. Головне - грати.
- Але грати в Прем'єр-лізі, чи не так?
- Безумовно. Для мене це дуже серйозний досвід.
Євген ГРЕСЬ