Андрій Бацула: «Рудько кричав, що нічого не бачить ...»

Грою з київським Динамо лівий захисник Кропивницького Зірки привернув до себе загальну увагу Одним з героїв матчу Зірка-Динамо, а можливо, і туру, став лівий захисник господарів Андрій Бацула, який не тільки забив переможний м'яч у ворота киян, але і не дав розвернутися лідеру біло-синіх і збірної України Андрія Ярмоленка. - Андрій, чи стала перемога над Динамо найважливішою на даний момент в твоїй кар'єрі? - Думаю так. Але хочеться вірити, що в майбутньому будуть значно більші виграші. - Перед матчем з біло-синіми Зірка погодилася б на нічию? - В принципі так. Але апетит приходить під час їжі. І якщо подивитися, як складалася гра, вважаю, ми перемогли по праву. - Виконати штрафний ти зголосився сам? - Коли побачив, що можна пробити лівою ногою, попросив Пашу Полегенько поступитися мені право на постріл (посміхається). Партнери добре прилаштувалися до динамівської стінці, воротар кричав, що йому нічого не видно, тому я відразу вирішив бити саме в його кут. Вийшло. - Раніше доводилося забивати з прямих штрафних? - Так, правда, не в Зірці. Хоча ні - в першій лізі була справа. Вдалося таким чином в складі кропивничан забити Нафтовику, проте там багато в чому допоміг рикошет від суперника. - Перед грою удари зі штрафних якось розписуються? - Є кілька людей, які виконують такі стандарти, але якщо хтось викликається пробити сам, йому довіряють це право.

«У матчі першого кола Ярмоленко відвозив мене пристойно»

- Ні жалю, що така, без перебільшення, грандіозна перемога трапилася трохи невчасно, адже боротьба за право потрапити в число перших шести команд закінчена? - Безумовно, ми засмучені, що в стартових двох весняних турах не вдалося набрати більше очок, що дало б шанс зачепитися за першу шістку. Можливо, перемогою над Динамо ми хоч в якійсь мірі віддячили наших уболівальників і влаштували свято для всього міста. - Складно буде в подальшому грати без турнірної мотивації? - Не знаю, як кому, але нашому колективу вистачить бажання намагатися перемагати в кожному поєдинку. У Зірці виступають в основному хлопці, які прийшли з першої ліги, тому у кожного є амбіції - як командні, так і індивідуальні. - Як тобі гралося проти Ярмоленко? - Якщо згадати зустріч першого кола, коли за весь матч я ні разу не зміг відібрати у нього м'яч, то на цей раз, думаю, багато що вийшло. Але це завдяки партнерам з центральної зони, які вчасно мене страхували, якщо Ярмола йшов в центр. - Якісь глобальні поради по опіці Ярмоленко наставник Роман Монарьов давав тобі перед грою? - Безумовно. Тренер викликав до себе футболістів по всіх лініях, зокрема, крайнім захисникам розповідав і показував, як краще протистояти Ярмоленко і Гонсалесу. Думаю, у нас вийшло, раз команда добилася перемоги. - Гості скаржилися на якість газону ... - Згоден, але гравці Зірки в цьому не винні. Можливо, галявина і завадила киянам продемонструвати всю свою майстерність. Було більше боротьби, і ми її виграли. - Ви краще вивчили купини? - Напевно. Просто у нас це єдине натуральне поле, на якому можна тренуватися. Є ще штучний газон, але на ньому задіюється інша група м'язів, і потім важко перебудовуватися.

«Микола Павлов видав одразу дві зарплати ...»

- Знаю, що ти витривалий. Це з часів роботи з Миколою Павловим? - Абсолютно вірно. Базу по витривалості заклав ще в 17 років, коли був у Ворсклі, завдяки передсезонних зборів Миколи Петровича. Пам'ятаю кожне тренування в Ялті. - Може, ти був найкращим і в тесті Купера? - Більш досвідчені хлопці, такі, як Олег Краснопьоров, Арменд Даллку, завжди бігали з точки в точку. Я не знав усіх нюансів, встановив якийсь рекорд, і партнери сказали, що потрапив під премію. І правда, Микола Павлов виписав мені бонус в розмірі 300 у.о., що тоді дорівнювало двом моїм зарплатам. - До речі, зараз за Ворсклою стежиш? - Звісно. Цей клуб виховав мене, і коли полтавці грають не проти Зірки, завжди за них переживаю. - Як думаєш, з Зірки реально потрапити в збірну? — (После паузы.) Думаю, это можно сделать из любой команды. Просто нужна стабильность, возможно, тогда тренеры обратят внимание на того или иного исполнителя не из коллективов, входящих в лидирующую группу. Я, как, наверное, и все игроки, не надевавшие футболку национальной команды, думаю — это предел мечтаний. И к этому я буду стремиться. Сергій ДЕМ'ЯНЧУК