Олександр Сопко: «У Каштру були винні коронавірус, травми й суперники»

Підсумки клубного сезону-XNUMX/XNUMX в Україні спеціально для КОМАНДИ XNUMX підбив екс-гравець Шахтаря, відомий футбольний експерт Олександр Сопко

Фото shakhtar.com

У розмові з Олександром Сопком ми торкнулися теми чемпіонату України, Кубку країни та єврокубкової кампанії наших клубів.

- Крапку в сезоні на внутрішній арені поставив фінал Кубку України. Які враження у вас залишилися після цього матчу?

- Багато говорилося про доцільність проведення такого турніру, як Кубок країни, мовляв, він не несе жодної інтриги й ускладнює календар. Думали навіть залишити його у форматі змагання для команд першої та другої ліги. Але Кубок, знаю з власного досвіду, - це якісний і цікавий турнір. Фінал за участю Динамо й Зорі врятував його репутацію. Вийшов дуже хороший фінальний поєдинок, з інтригою, коли команди не хотіли поступатися одна одній. Мені сподобався цей матч.

- Перемога Динамо закономірна?

- Кияни були краще готові фізично, їхній футбол зараз налагоджений. У біло-синіх є гравці-лідери, які можуть додати будь-якої миті, - Родрігес, Шапаренко, Циганков. Зорі довелося складно. Скрипник по ходу зустрічі ризикнув, випустивши на поле трьох форвардів, які повинні були переломити гру. Але Динамо відрізало цих нападників від півзахисту. Біло-сині виконали дуже багато інтенсивної роботи в центрі поля плюс були активні на флангах. Зоря не змогла додати у грі, тому підсумок фіналу Кубку України закономірний.

- Динамо святкувало перемогу й у чемпіонаті країни. У цьому турнірі також усе справедливо?

- Я був здивований запрошенням Мірчі Луческу на пост головного тренера Динамо. Бачив у цьому більше ризику, ніж здорового глузду. Викликало подив і те, що по ходу першості румунському фахівцеві вдалося змінити гру команди, її рівень. Робота попередніх тренерів біло-синіх виявилася недостатньою для цього. Досвід Луческу і його добре знання українського футболу дозволили витягнути з динамівців додаткові ресурси.

Фото fcdynamo.kiev.ua

І коли прийшли перші перемоги, а це сталося відразу, починаючи із Суперкубку, команду вдалося позитивно зарядити. Адже до цього динамівці були пригнобленими. Колишні наставники Динамо намагалися йти по одній канві, вести команду в одному напрямку. А тут прийшов фахівець зі свіжим поглядом, із незамиленим оком. У Луческу відразу вийшло вселити в підопічних упевненість, динамівці стали додавати від гри до гри. Мірча Луческу вміє будувати колектив і швидко знаходить потрібні важелі управління.

Здивувало те, як все швидко в Динамо вийшло. Це відбувалося на тлі падіння Шахтаря і ще більше переконувало в правильності обраного киянами шляху. Хотілося б частіше так дивуватися, і щодо інших команд також. Зазначу, що Зоря також зростає. Якщо їй вдасться зберегти нинішній склад, то вона включиться в боротьбу за чемпіонство. Крім того, нинішня перша шістка команд УПЛ уже дозріла для того, щоб відбирати очки одна в одної.

- Розставання Шахтаря з Луїшем Каштру було передбачуваним?

- Недооцінювати роль тренера ніяк не можна. Вважаю, що Каштру не впорався зі своїм завданням. Причому, якщо говорити про гравців Шахтаря, то я б не сказав, що у гірників немає ресурсу. У плані комплектації Шахтар не гірший, а може, навіть кращий за Динамо. Тренерська робота - це ж не тільки результат у турнірній таблиці, це ще й гра команди. А вона навіть у минулому сезоні, коли Шахтар досяг відриву від киян у 23 очки, викликала питання. Не було в діях донеччан легкості, вони грали академічно, на класі здобували перемоги. І це заколисало Шахтар...

- Заколисало так, що в сезоні-XNUMX/XNUMX усе було програно?

- Цей чемпіонат України став особливим - експрес-турніром у 26 турів. Кожна помилка на такій дистанції мала ціну золота. Я звертав особливу увагу на коментарі тренерів після матчів. Так от, Каштру повторював одне й те саме - винен коронавірус, травми, оборона суперника, яка не дозволяла грати... Були постійні скарги на одні й ті самі проблеми.

Так, Шахтар багато володів м'ячем - 65-70% у кожному поєдинку, але це не конвертувалося в гольові ситуації, у забиті м'ячі, у перемоги. Треба було задатися питанням, чому у грі гірників не було звичної гостроти? Каштру якось говорив про ДНК Шахтаря... Але я вважаю, що ДНК гірників - це воля, терпіння, вміння боротися, а потім - і комбінації, і краса. Чув, як уболівальники Шахтаря говорили, що їм нудно дивитися такий футбол... Каштру дуже інтелігентна людина, непоганий фахівець, але клуб заслуговує тренера, який дасть йому розвиток. Попереду в Шахтаря - серйозна перебудова, команда стане іншою і зможе домогтися багато чого.

Фото koloskovalivka.com

- Яку оцінку можна поставити командам, які посіли в УПЛ місця із четвертого по шосте?

- Я б додав до цієї групи, до Колосу, Ворскли та Десни, ще й Дніпро-1 з Олександрією. Це пелотон із команд, що тримаються в середині таблиці й уособлюють український футбол. Не можу сказати, що турнірний розклад в УПЛ дуже справедливий. Сезон-2020/2021 був незвичайним - хтось краще впорався з коронавірусом, у когось кращою була лава запасних. Напевно, усе-таки 30 матчів у чемпіонаті - більш об'єктивна дистанція для визначення можливостей кожної з команд.

Десна, Колос і Ворскла - це клуби приблизно одного рівня, вони схожі один на одного. Єдине - Ворскла має у своєму складі більше іноземців, а Колос більше покладається на вітчизняних футболістів. А от Десну навіть трохи шкода - на початку весни вона гарно виглядала, але втрата Тотовицького й Будківського негативно позначилася на грі чернігівців. До того ж на команді відбилися несподівані програші Минаю та Львову. Не буду стверджувати, що Колос і Ворскла не заслужили права представляти Україну на євроарені. Думаю, що шанси на успіх в єврокубках у них однакові - бажання буде зашкалювати, та й тренерські ідеї є.

- Львів змінив тренера незадовго до закінчення сезону й під керівництвом Безсмертного видав відмінний фініш, а от Олександрія, як здалося, спізнилася зі змінами на тренерському містку...

- Я б не говорив, що у Львові вже побудована нова команда. Безсмертний керував цим колективом на короткій дистанції - 11 матчів. Думаю, на довгій усе можна буде оцінити більш об'єктивно. Одна справа - досягати результату в ситуації форс-мажору, боротьби за виживання, а інша - у звичайному робочому процесі. Для Львова дуже важливою стала перемога в матчі із Шахтарем - вона буквально окрилила львів'ян. Подивимося, що буде далі.

Що стосується Олександрії та Володимира Шарана, то вони настільки зрослися корінням, настільки стали одним цілим... З одного боку, це добре. Але з іншого - це вже заважало росту команди і клубу, а також самого тренера. Потрібно було розрубати цей вузол і дати можливість усім попрацювати в інших умовах, з іншими гравцями. Тому відхід Шарана і його тренерського штабу був природним і правильним.

- Внизу турнірної таблиці не відбулося нічого дивного?

- Маріуполь поступався багатьом ще зі старту. Це дуже молода команда, без досвіду. Бажання в азовців було багато, але як реалізувати його, вони не завжди знали, плюс тренер у колектива був не зовсім досвідчений, без практики в УПЛ. Також слід урахувати, що майже весь сезон Маріуполь провів на виїзді, й у нього не було нормального тренувального процесу. Тому підсумковий результат маріупольців цілком задовільний. А той факт, що там заграли цікаві молоді футболісти, говорить про гідну роботу Остапа Маркевича. Останній матч Маріуполя, з Десною, і перемога в ньому свідчать про великий потенціал команди. Якщо Шахтар не забере цих талановитих хлопців, вони виростуть в ігровому плані.

В Олімпіку президент - людина футбольна. Йому хотілося швидкого результату, і в пошуку тренерів він виявляв поспіх, причому багато в чому не враховуючи фінансові можливості й те, що не має власної футбольної школи, а також довгострокових контрактів з футболістами. Усе хотілося змінити за місяць-два, але в команди ніяк не міг сформуватися хребет. Згадайте, раніше пішов такий гравець, як Моха, у цьому сезоні - Шахаб. Прихід Романа Санжара - це вірний крок. Це досвідчений тренер, і він зможе витягнути Олімпік з ями.

- Минай - об'єктивно найслабша команда УПЛ?

- Щороку в УПЛ з'являється клуб, який швидко створений і в якого, крім бажання чогось швидко домогтися, нічого більше немає. Усе інше пущено на самоплив. Непогано в Минаї відпрацював Кобін, але УПЛ - це не перша ліга, де напружитися потрібно в семи-восьми матчах. В УПЛ із повною віддачею необхідно було пройти дистанцію у 26 турів. Думаю, що Минай не врахував всієї складності турніру. Однак зауважу, що за Кобіна не трапився б такий демарш, коли команда не хотіла виходити на гру.

- Яким для наших клубів вийшов єврокубковий сезон?

- Жереб цього разу був для українських команд жорстким, навіть жорстоким. Складно було набирати очки в протистоянні з такими суперниками. Але те, що зробив Шахтар у Лізі чемпіонів - перемоги над Реалом, нічиї з Інтером і вихід в євровесну, - дорогого коштує. Тут Каштру варто похвалити, на євроарені він зумів знайти потрібні слова для підопічних. Водночас поразки від менхенгладбахської Боруссії оголили проблеми Шахтаря, що накопичилися за багато років. Це, в першу чергу, ненадійність в обороні, безліч індивідуальних помилок у захисті. Але таланти в Шахтарі є, і вони можуть ще проявити себе в єврокубках наступного сезону.

Що стосується Динамо, то Луческу, коли стартував груповий турнір Ліги чемпіонів, робив тільки перші кроки в столичному клубі. Так, йому швидко вдалося все змінити - розкріпостити підопічних, дати їм хорошу фізику, але все це було добре для УПЛ. А в Європі було видно - із цим складом багато чого не доб'єшся, і не тільки в поєдинках із Барселоною та Ювентусом. Динамо потрібно посилення. У цьому плані біло-синім необхідний якісний крок у розвитку.

Запам'ятався також виступ на євроарені Зорі, яка вичавила максимум. Але команда Віктора Скрипника тоді також фактично вкочувалася в сезон. Потім, по ходу, вона розігралася. Склалося враження, що якби груповий турнір Ліги Європи був на дві-три гри довшим, то Зоря домоглася б більшого.

Богдан ЛЕОНЧУК

Стрічка новин