Олександр Радченко. Частина 2. «Все вирушили на чемпіонат світу, а я - на операцію»

Колишній захисник збірної України Олександр Радченко поміркував про тренерську кар'єру і розповів, чому не поїхав на ЧС-2006 У першій частині розмови Олександр РАДЧЕНКО повідав про свої роки в Динамо і Дніпрі, розповів кілька цікавих історій з тих часів, а також оцінив перспективи нашого футболу. Тепер же пропонуємо вам згадати про виступи захисника в складі національної збірної України. - Ви зараз є тренером ДЮФШ Динамо? - Працював в академії. Спочатку тренував дітей 2007-го року народження, потім 2003 року, 2001-го 2002 року, зараз займаюся з 2008-м. - Чи не замислювалися про те, щоб в майбутньому попрацювати з дорослою командою? - Це залежить від наявності фінансової підтримки, президента, який любить своє клуб. Якщо з'явиться така перспектива, то можна буде попрацювати. Але на даний момент в Україні футбол мало кому потрібен. - Усі футболісти в дитинстві хотіли грати за Реал, Барселону, Мілан. А яким клубом або збірної мріють керувати тренери? - Явно не Реалом або Барсою. Потрібно починати з простих команд, набивати шишки з клубами простіше. Я збірної керувати не хотів би, бо не зможу. Тренер повинен розбиратися абсолютно в усьому. У тому числі бути психологом, розуміти людей взагалі і футболістів зокрема, налагоджувати контакти з оточенням, керівництвом, меценатами. Треба у всьому змислити, щоб стати великим тренером і очолювати збірну.

«Не можна було грати внічию з командами рівня Північної Ірландії»

- Ви провели 17 матчів за головну команду країни. Пам'ятайте, коли відбувся ваш дебют? - У матчі з Японією на виїзді. Нас привезли вночі і відвезли теж вночі. Днем спиш, проходиш акліматизацію. Швидко зіграли і поїхали. Особливо країну подивитися не вдалося. Тим більше, що ми були в робочому місті, де всюди одні заводи (Осака. - Прим.). - Половину матчів у складі збірної ви провели під керівництвом Леоніда Буряка. Це строгий фахівець? - Хороший тренер, але я б навіть сказав, що Олег Блохін був суворіше. - Кажуть, Леонід Йосипович не завжди дає автографи ... - У кожного тренера і футболіста свої забобони. Може, він не давав їх перед грою, або ж взагалі. Блохін також часто уникав роздачі автографів. - А вас часто просять розписатися? - Вже немає. Як гравець весь час після матчів роздавав автографи. Усією командою збиралися перед фанатами. - У відборі до ЧЄ-2004 Україна двічі зіграла 0: 0 з Північною Ірландією. При цьому остров'яни в групі не забили ні голи ... - У Белфасті було холодно, дув сильний вітер - погода не найкраща. А на самому стадіоні - темно. Ми потім розуміли, що втратили найважливіші очки з ірландцями. Не можна з такими командами грати внічию. - Матчі з греками в тому відборі пам'ятаєте? - Такі поєдинки не особливо запам'ятовуються. Ось великі матчі, як з Барселоною, залишають слід. Коли грали з Арсеналом, ходили по стадіону, розглядали роздягальні, порівнювали з нашими ... А у випадку з Грецією - приїхали-поїхали, виграли чи програли. - Ви могли уявити, що така непримітна команда виграє чемпіонат Європи? - Таке неможливо було уявити. У фіналі вболівав за греків, адже ми з ними грали в кваліфікації. Так, говорили, що вони показали найгірший і примітивний футбол, але в підсумку кубок і медалі поїхали в Елладу. Та ж Данія змогла в 1992-му виграти трофей, зібравшись після того, як її футболісти вже відпочивали у відпустці. Приїхали з пляжу і виграли чемпіонат Європи. На Грецію ставили приблизно так само, як і тоді на Данію.

«Спочатку ми« погасли »після нічиєї з Грузією»

- Кажуть, що за Олега Блохіна в роздягальні збірної панувала чудова атмосфера. Ви згодні з цим? - Так, хороша була обстановка. Він намагався на благо футболістів і команди. З приходом Блохіна змінилася психологія. Олег Володимирович заявив, що виведе Україну на чемпіонат світу, тоді його слова не сприйняли всерйоз. Людина тільки прийшов і збирається відразу здобути путівку на мундіаль. А виявилося, що правду говорив. - Побачивши склад групи з Туреччиною, Данією та Грецією, жахнулися? - Суперники попалися непрості. Туреччина і Греція - сильні команди, данці трохи нижче були рівнем. - 3: 0 в Стамбулі добре пам'ятаєте? - У Туреччині божевільні фанати, на стадіонах якесь божевілля. З самого початку гри трибуни кричали, кричали, що вб'ють нас, ми боялися. Звірі прям якісь. А потім, коли ми зробили 3: 0 на свою користь, вболівальники поміняли свою поведінку, аплодували нам стоячи, підтримували. - Багато хто називає цей матч кращим в історії збірної ... - Думаю, один з кращих. Не будемо забувати про чемпіонат світу в 2006-му. - Україна провела кращий відбір в історії, тому що Олег Володимирович «фартовий»? - Так, адже вийшли з важкої групи. Ще адже грузини були в суперниках, ми втратили очки на виїзді. Але потім в аеропорту дізналися результати інших матчів і стало зрозуміло, що Україна вийшла на чемпіонат. Спочатку ми «погасли» після нічиєї, але потім вже раділи, дізнавшись, що ми підем до Німеччини.

«Чвертьфінал з Італією був стелею для нашої збірної»

- У тій збірній була неймовірна конкуренція. Андрій Шевченко - її головна зірка? - В принципі, так, головна. Конкуренція була, але довіряли зазвичай перевіреним бійцям. - Поїхати на ЧС-2006 вам завадила травма? - Десь позначилося пошкодження, десь сам не подумав. Потрібно було раніше зробити операцію і їхати на чемпіонат світу. А так вийшло, що я поїхав відпочивати замість того, щоб лягти під ніж. Потім розійшлися на чемпіонат світу, а я - на операцію. - Ви дивилися матчі синьо-жовтих в Німеччині? - Так, всі ігри. Хворів і думав, що міг би зараз перебувати там. Переживав, коли проходили турнірну дистанцію, били пенальті зі Швейцарією. Зрозуміло, що емоції при перегляді гри по телевізору і при знаходженні в самій гущі подій зовсім інші. - Поразка від іспанців в групі змусило сумніватися в нашій команді? - Після 0: 4 в успіх вірилося вже менше. Але наші змогли виграти матчі і потрапити в плей-офф. А ось в 1/4 фіналу з Італією вже варіантів не було - це була стеля збірної на тому турнірі.

«У поєдинку зі Словаччиною у хлопців горіли очі»

- Як скоро збірна України нарешті стрибне вище голови і повторить досягнення 2006-го? - Важко сказати. Зараз в команді йде зміна поколінь, награється склад. Нам потрібні футболісти рівня Ярмоленко і Коноплянки, які виступають в Європі. При цьому вони повинні грати в топ-лігах, на високому рівні, проходити необхідну підготовку. - Чи варто повчитися у ісландців? Адже вони зіграють на мундіалі ... - А скільки часу перед цим вони не потрапляли на чемпіонати світу? Це може бути для них як перше, так і останнім участь. У нашої команди не такий менталітет, як у ісландців, не можна порівнювати. - З приходом Шевченка-тренера збірна стала грати в більш атакуючий футбол? - При Михайла Фоменка ми тільки те й робили, що відбивалися, а треба ж і атакувати. В останніх матчах було помітно, що Україна більше атакує. Мені сподобався поєдинок зі Словаччиною - у хлопців горіли очі, добули хорошу перемогу. Звичайно, потрібно шукати баланс між захистом і атакою, те ж саме стосується центру поля. Шевченко ще самому треба повчитися тренерській майстерності. Правильно, що йому дали шанс, адже Андрій лише недавно очолив команду і поки мало що встиг зробити. - Наступний відбір синьо-жовті проведуть більш вдало? - Будемо сподіватися на це. Володимир Сержао Олександр Радченко: «На Камп Ноу стояла гробова тиша»