Олександр Паляниця: «Радий, що в моїй кар'єрі була збірна України»

01.03.2020 08:00
Який відзначив учора 48-й день народження колишній форвард кількох вітчизняних клубів Олександр Паляниця в інтерв'ю КОМАНДІ 1 розповів про іменинах і згадав деякі етапи своєї кар'єри Паляниця

«Боляче дивитися, що відбувається з Карпатами»

- Пане Олександре, ви вже колишній футболіст. Як зараз, на аматорському рівні бігаєте? - Хіба що для підтримки форми просто займаюся пробіжками. А ось в футбол так не граю, бо дають про себе знати деякі травми, які були під час кар'єри. - Дзвінків з днем ​​народження 29 лютого багато взяли? З ким із футбольного світу дружите? - Звичайно, багато хлопців, колишні партнери дзвонили - Сергій Мізін, Андрій Полунін, Ваня Гецко. Можу когось забути, але від усіх було приємно почути привітання. - Під час кар'єри день народження частіше відзначали на зборах? - Так, раніше чемпіонат в Україні починала пізніше, тому в ці дні ми ще були на зборах. - Яскраві привітання від партнерів на зборах були? - Раніше Фейсбуку, Інстаграма не було. Тому тоді оригінальним привітанням було привітання по смс, яке приходило по телефону від президента клубу. Здається, справа була в Металісті, коли там виступав. - Ви задоволені, як склалася ваша кар'єра? - Не буду скаржитися. Може, трохи раніше закінчив, і можна було ще пограти, але так вийшло, що повісив бутси на цвях. - Зараз за чемпіонатом України слідкуєте? - Намагаюся стежити. - Рівень набагато нижче, ніж коли грали ви? - Пару років назад, звичайно, був захід в зв'язку з відомими подіями в країні. Зараз, здається, Прем'єр-ліга трохи прокидається. - Розподіл сил в турнірній таблиці закономірно? - Так, Шахтар фаворит і є група, яка бореться за 2-3 місця. - За колишніми командами, в яких грали, слідкуєте? - Так, але боляче дивитися, що відбувається з тими ж Карпатами. Металіста, Кривбасу вже немає. Дніпро теж зараз інший, не той, в якому ми були. - У вашій кар'єрі в 1995 році було два матчі в складі збірної України. Чим запам'яталися виклики в національну команду? - Спогади найприємніші, незважаючи на те, що зіграв у збірній два матчі. Спасибі Анатолію Коньккову, який тоді викликав у збірну, хот перед цим у мене була травма і тиждень не грав. Перший матч був проти збірної Хорватії, ми виграли 1: 0, а переможний м'яч забив Юрій Калитвинцев. Другий матч був з болгарами. Здається, внічию зіграли.

«Мій трансфер оцінили приблизно в 500 тисяч»

- Гра нинішньої збірної України вам подобається? - Звичайно, зараз збірна на топ-рівні. Тільки позитивні враження від її гри і результатів. Мені здається, тренери обрали правильний напрямок, воно дає результат. У команди є свій ігровий малюнок, в чому заслуга Андрія Шевченка і його помічників. - На Євро-2020 українці статистами НЕ будуть? -- Звичайно, ні. Упевнений, збірна добре виступить. - Хто з тренерів, з ким ви працювали, залишив найбільший внесок у вашій кар'єрі? - Не буду нікого виділяти, все тренерами чогось навчили - Від Бернда Штанге до В'ячеслава Грозного. Не можна забути Олександра Лисенка, з яким дубль Дніпра став останнім чемпіоном СРСР серед дублюючих команд. - Ви встигли відчути легіонерський хліб, відігравши один рік в Австрії. Як ви потрапили в ЛАСК? - У 1996 році з Дніпра в ЦСКА-Борисен пішла група футболістів. Бернд Штанге взяв з собою велику групу гравців. До Києва поїхали я, Євтушок, Скрипник, Ковалець, Мізін, Полунін, Нагорняк, Шаран. Але за три дні до матчу з Динамо з'ясувалося, що нас не заявлять і клубу вже нібито немає. В результаті Бернд Штанге постарався допомогти хлопцям і через свої зв'язки підшукував нам команди. Так Полунін і Скрипник потрапили в Німеччину, я поїхав до Австрії. Відіграв там рік, хороша команда, яка була середняком чемпіонату. Одні з найяскравіших вражень в Австрії - хет-трик в кубковому матчі в ворота колишньої команди Олега Блохіна, а також народження молодшої дочки. - Залишитися в Австрії вам не пропонували? - Пропозиція була. Але права на мене належали компанії Інтергаз. Переговори йшли і наші запросили, здається, близько 500 тисяч доларів за мій трансфер і австрійці, звичайно, не змогли потягнути таку суму. На той момент це були великі гроші. Після цього я повернувся в Україну і був в Дніпрі, який тоді тренував В'ячеслав Грозний. Андрій ЛЕОНЧУК Йожеф Сабо: «Намагаюся отримувати задоволення від життя, від сім'ї, від футболу»

Стрічка новин