Олександр Лавренцов: «Машину продав, а гроші розділив між партнерами»

30.05.2018 14:00
Колишній воротар Кривбасу Олександр Лавренцов свого часу метил з криворізької командою в Лігу чемпіонів

Фото fcmariupol.com

Голкіпер Олександр Лавренції за час своєї футбольної кар'єри пограв у багатьох командах, викликався він і в збірну України, але піком його кар'єри, як він сам зізнається, були виступи в криворізькому Кривбасі. Про ці роках ми і поговорили в першій частині нашої бесіди з нинішнім тренером воротарів Маріуполя. - Олександре Сергійовичу, ваші кращі роки пройшли в Кривому Розі? - Можна сказати і так. Ми два роки поспіль завойовували бронзові медалі чемпіонату, виходили в фінал Кубка України. Думаю, для Кривбасу це досягнення.

«Часом випереджали Шахтар на сім очок»

- У 2000-х роках Кривбас багато в чому залежав від Дніпра. В кінці 90-х цього не було? - У той час в Кривому Розі умови були на порядок краще. Не в образу дніпрянам, але у них була средненькая команда. Та й результати говорили самі за себе. У бронзових сезонах Кривбасу (1998/1999 і 1999/2000) Дніпро займав 12-е і 11 місця відповідно. У Кривому Розі були зібрані сильні футболісти. У фінансовому плані все було чудово. Наш тренерський штаб був заряджений на результат, і це передавалося команді. Це і стало найважливішим фактором. У колективі панувала чудова атмосфера. За всю свою кар'єру я не зустрічав такої дружньої футбольної, можна сказати, сім'ї. Після ігор завжди збиралося як мінімум 80 відсотків складу, щоб відсвяткувати успіх або просто відпочити, поспілкуватися. - Чи можна було домогтися більшого, ніж два третіх місця і вихід у фінал Кубка України? - Думаю так. У сезоні-1999/2000 зимувати ми йшли на другій позиції, випереджаючи Ворсклу на чотири очки, а Шахтар - на п'ять. Хоча відрив від гірників часом досягав і сім пунктів. Але навесні в Кривбасі почалися фінансові проблеми. Не хочу сказати, що все залежить від грошей, але на психологічному стані колективу це, звичайно, позначалося. Але навіть при цьому ми практично до самого фінішу претендували на потрапляння в Лігу чемпіонів. - У тому чемпіонаті перед Кривбасом стояла саме таке завдання? - Так. На початку весни, коли почалися проблеми, нам сказали, що потрібно посісти друге місце і потрапити в ЛЧ, тоді все налагодиться.

«За прохід Парми нам обіцяли по 20 000 доларів кожному»

- Яка у вас в Кривбасі була найвища премія? - Ми її не отримали (посміхається). За прохід Парми в Кубку УЄФА нам обіцяли по 20 000 доларів. На виїзді ми програли - 2: 3. Домашній матч почали з атак, але видалення Ігоря Дорошенко на 20-й хвилині вгамувало наш запал. Складно було в меншості на рівних протистояти італійцям. Тим більше що у них в складі виступали такі виконавці як Джанлуїджі Буффон, Ліліан Тюрам, Фабіо Каннаваро, Діно Баджо, Ернан Креспо, Марко Ді Вайо ...  - Премії гравцям Кривбасу часом виписували товаром? - (Сміється). У сезоні-1998/1999 мене визнали найкращим гравцем матчу проти Динамо (0: 0). За це мені вручили ключі від автомобіля Шкода. Я потім його продав, а виручені гроші розділив між партнерами по команді. Це було те Динамо, яке в тому сезоні навело шереху в Європі, пробившись до півфіналу Ліги чемпіонів. - Ви не раз відбирали очки у Динамо і Шахтаря. Значить, можна було на рівних грати з грандами? - Тут знову варто згадати про колектив, який був підкріплений класом виконавців. У Кривбасі тоді виступали Іван Гецко, Олександр Грановський, Володимир Єзерський, Сергій Мізін, Геннадій Мороз, Олександр Зотов. Вони всі колишні футболісти збірної України.

«Кривбас так грав, що судді нам були не перешкода»

- У чому була сила Олега Тарана, як наставника? - В основному тренувальним процесом керував Геннадій Литовченко. Олег Таран був більше психологом, він умів знаходити спільну мову з футболістами, налаштовувати на гру. Це також, як свого часу робив Євген Кучеревський, який бачив футболістів наскрізь, і до кожного мав підхід. Дуже сильні тренери Олександр Тарханов і Гаджі Гаджієв. Останній так взагалі ходяча футбольна енциклопедія. Він дуже був підкованим фахівцем.     - У молодості на якого воротаря дорівнювали? - Рината Дасаєва з Спартака і Петера Шмейхеля часів, коли він виступав за Манчестер Юнайтед. - Тренером воротарів в Кривбасі був Сергій Краковський? - Бог милував. У Краківського були такі навантаження, що я б не вижив (сміється). Коли я прийшов в Кривбас, то граючим тренером був Валерій Городов, а потім він повністю сконцентрувався на роботі з воротарями. - У той час судді Кривбасу не заважали? - Ніхто нікому не заважав (посміхається). Команда так грала, що нам всі перешкоди були дарма. Сергій ДЕМ'ЯНЧУК Далі буде. Андрій Пятов: «Збірна України хоче грати серед кращих команд Європи»

Стрічка новин