Олександр Баранов. Частина 2. «Робив підкати під Олега Блохіна»

01.05.2017 12:25

Екс-півзахисник Динамо тепло згадує час, проведений в столичному клубі

В Україні Олександр БАРАНОВ (зліва) півтора року очолював київський Арсенал

Друга частина нашої бесіди з Олександром БАРАНОВИМ була присвячена його роботі наставником столичного Арсеналу. Згадали ми трохи і трохи більш віддалені події ... - Олександре Івановичу, згадуєте свою роботу в київському Арсеналі? - Буває. Хоча вже стільки років пройшло ...

«Досвід роботи в Арсеналі був для мене корисний»

- Чи є співчуття, що не вийшло реалізувати те, що хотілося? Якщо не помиляюся, Арсенал хотів на рівних боротися з Динамо і Шахтарем ... - Не зовсім так. По-перше, для того, щоб конкурувати з названими вами клубами, потрібен був бюджет, хоча б наближений до їх бюджетам, а у Арсенала він був, м'яко кажучи, не можна порівняти. А по-друге, гасла для команди, озвучені тодішнім мером Києва Олександром Омельченком, він приніс з СРСР. Керівнику ФК потрібно було всього лише покінчити з розбратами навколо команди. Не хочу бути нескромним, але навіть при цьому мені вдалося згуртувати колектив, доказом чого були нічиї з Динамо, Шахтарем. Можливо, деякі інші матчі нам не зовсім удавалися, але як тренер я задоволений виконаною роботою. Я вдячний людям, які мене запросили в клуб, вдячний футболістам за співпрацю. Той тренерський досвід я можу назвати корисним. - А хто конкретно запросив вас в Арсенал? Все сталося якось несподівано ... - Згоден. Як мені це озвучили в 2004 році, у попереднього наставника канонірів В'ячеслава Грозного почалися проблеми зі здоров'ям. У мене не залишалося часу на розкачку, хоча я розумів, що запрошений на якийсь період, щоб нормалізувати роботу колективу. До тих пір у мене не було досвіду роботи з командою елітного дивізіону, я тільки отримав PRO-диплом, тому хотілося спробувати свої сили. - Але ви так і не назвали ініціаторів вашого приходу до столичного ФК. - Це серйозні люди, але їх прізвища я б називати не хотів. - Чи не занадто низьким результатом для Арсеналу було дев'яте місце, з огляду на наявність у складі канонірів таких виконавців, як Костянтин Бабич, Северин Ганчаржик, Василь Кардаш, Сергій Коновалов, Ігор Костюк, Сергій Мізін, Еммануель Окодува ... - Не в образу хлопцям будь сказано, але чим старша людина (і футболіст в тому числі), тим складніше змінити його думку, погляд на ту чи іншу проблему. Може, не завжди у мене виходило достукатися до досвідчених гравців.

«У Прем'єр-лізі повинні працювати місцеві фахівці»

- З кимось із підопічних підтримуєте зв'язок? - Нещодавно до Фінляндії приїжджав Сергій Коновалов. У Києві бачилися з Сергієм Мізін, Ігорем Костюком. Коли я раз в рік бував в Україні, ми постійно зустрічалися на верхніх полях Олімпійського, грали в футбол. Але взагалі я не сама товариська людина в світі (посміхається). - Припустимо, вас знову запросили в Україну працювати наставником. Приїхали б? - Я вже там тренував. Вважаю, в Прем'єр-лізі повинні працювати місцеві фахівці, які знають процес зсередини. Але в цілому, думаю, я міг би принести користь українському футболу. - У Києві у вас залишилася квартира? - Так. - Якщо що, є де зупинитися? - Пожити я можу і в готелі. Як жив свого часу, коли приїжджав на тренерські курси, де займався разом з Валентином Белькевичем, Олександр Хацкевич. Приємно було поспілкуватися з Йожефом Сабо. Цікавий був час.

«Для мене прийшла пора збирати каміння»

- Чи стежите за українським чемпіонатом? - Спочатку, коли я пішов з Арсеналу, я багато часу проводив біля комп'ютера, читаючи мало не всі новини, пов'язані з вищою лігою. Але поступово інтерес згас, і зараз я лише іноді можу подивитися якісь матчі, в основному кращих команд. Я в курсі зміни формату змагань в Прем'єр-лізі, фінансових проблем ФК. Природно, знаю про долю Металіста, в складі якого виступав в кінці 80-х, але якщо копнути глибше, то, звичайно, я далекий від українського футболу. - Для вас якийсь клуб ближче, Динамо або Металіст? - Це провокаційне запитання (посміхається). В Динамо я був вихований, встиг пограти разом з Володимиром Онищенком, був переднім захисником у Михайла Фоменка, Анатолія Конькова, робив підкати під Олега Блохіна. А чого варті такі імена в радянському футболі, як Володимир Безсонов, Сергій Балтача ... Можна перераховувати ще багатьох, з ким довелося попрацювати. В Металіст ж я потрапив в зрілому віці. І з великою повагою ставлюся до тодішнього наставника харків'ян Євгену Лемешко, який дав мені ігрову практику. З Металістом я і Кубок СРСР вигравав. - Ви - забезпечена людина, але продовжуєте тренувати. Чого б ви хотіли досягти на цьому поприщі? - У моєму віці (57 років. - Прим.авт.) Думати про якісь досягнення, вважаю, нерозумно. Прийшов час збирати каміння. Я дідусь і просто треную собі на втіху ... Сергій ДЕМ'ЯНЧУК Частина 1